Ансамблево-виконавська творчість бандуриста: мистецтвознавчий та психолого-педагогічний аспекти - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ ім. І.П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО Ансамблево-виконавська творчість бандуриста: мистецтвознавчий та психолого-педагогічний аспекти Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства Мандзюк Любов Сергіївна Харків - 2007 Дисертацією є рукопис. Автореферат розісланий 7 березня 2007 року Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат мистецтвознавства, доцент Чернявська М.С. Загальна характеристика роботи Актуальність теми дослідження визначається тенденціями сучасного музикознавства в ґрунтовному вивченні здобутків народного виконавства, їх значенням для розвитку конкретних видів творчості та наслідків для практичного вдосконалення та презентації в професійному культурно-мистецькому середовищі сьогодення. Унікальність бандурного виконавського мистецтва взагалі, а колективного зокрема, піднявшись до небачених допоки вершин популярності серед різних верств населення на початку ХХ ст., через ряд безвідповідальних ідеологічних та дилетантсько-культурологічних чинників була майже знищеною у своїй первозданній манері. У той же час, дякуючи зрослому бажанню мас опанувати азами гри на бандурі й об’єднуватися для колективного музикування, постала проблема виховання відповідних професійних педагогічних кадрів. Завдання сучасної методології бандурного виконавства - створити наукову базу для вдосконалення мистецької творчості бандуристів у її повній багатогранності: з одного боку - виконавській, яка проявляється в специфіці моноансамблю, ансамблях малих форм, капелах та оркестрових групах; з іншого - педагогічній та диригентській, які мають можливість формуватися та розвиватися, в свою чергу, саме на освоєнні та усвідомленні закономірностей ансамблевого бандурного виконавства у всіх формах його прояву. Особистий практичний досвід автора як соліста, ансамбліста, диригента, педагога дозволив розглянути, так би мовити, з середини, психолого-фізіологічну сутність творчої особистості бандуриста як результату цілеспрямованої роботи академічної школи по вихованню бандуриста-професіонала для високо художньої презентації цього своєрідного українського народного мистецтва відповідно до вимог сьогодення. Теоретичну базу дослідження становлять положення, які ґрунтуються на: історико-дослідницьких працях, де розглядаються питання розвитку кобзарства в першій половині ХХ ст. та його нових ансамблевих форм (капели; група в оркестрі; тріо) функціонування (М. Лисенко, Г. Хоткевич, Д. Ревуцький, А. Гуменюк, К. Черемський, В. Мішалов, О. Дубас, О. Ваврик); методологічних працях з питань вивчення вокального, інструментального, хорового виконавства (Л. Дмітрієв, Н. Гребенюк, В. Морозов, М. Давидов, Н. Брояко, Ю. Бай, П. Чесноков, В. Краснощеков); музикознавчих дослідженнях з фундаментальних проблем музичного аналізу та інтонації (Б. Асаф’єв, Л. Мазель, Ю. Тюліна, В. Холопова, Л. Баренбойм, В. Цуккерман, І. Браудо, В. Москаленко, В. Медушевський); досягненнях в області психологічних та фізіологічних наук в контексті розвитку творчої особистості (Б. Ананьєв, Л. Виготський, Б. Теплов, С.Л. Рубінштейн, К. Станіславський, О. Лоуен, Р. Юссон, Г. Костюк, В. Роменець). Практичне значення дослідження визначається можливістю використання його матеріалів і висновків у методичних розробках та рекомендаціях з питань педагогічної та виконавської діяльності для викладачів та студентів у вищих навчальних закладах освіти музичного профілю різних рівнів акредитації, оскільки вирішує певні завдання вдосконалення бандурного виконавства через розуміння його психолого-фізіологічного процесу та шляхи становлення творчої особистості професійного бандуриста в його багатовекторній діяльності.