Хід військових дій англо-бурської війни 1899-1902 років. Події жовтня-грудня 1899 і партизанська боротьба 1900-1901. Переговори воюючих сторін, мирний договір 31 травня 1902 р. і наслідки його підписання. Вплив війни на розвиток військової справи у світі.
Зміст Вступ Розділ 1. Хід військових дій ІІ англо-бурської війни 1899-1902 рр 1.1 Підготовка англійців і бурів до війни 1.2 Воєнні дії жовтня - грудня 1899 р 1.3 Партизанська війна 1900-1901 рр Розділ 2. Закінчення війни і її наслідки 2.1 Переговори воюючих сторін, мирний договір 31 травня 1902 р. та наслідки його підписання 2.2 Вплив англо-бурської війни на розвиток військової справи у світі Висновки Список використаної джерел та літератури Вступ Актуальність теми дослідження. У результаті цієї війни виник британський домініон Південно-Африканський Союз - найбільш економічно розвинена країна Африки, але й одна із самих расистських. Політичні зміни, що відбулися в другій половині XX століття як у самій Великобританії (розпад колоніальної системи), так і в південноафриканських республіках (падіння режиму апартхейда і встановлення демократії), спонукають на сьогодні розглянути першу імперіалістичну війну початку XX століття за переділ уже поділеного світу з нових позицій, розставити акценти в пріоритетах англійської колоніальної політики рубежу XIX-XX століть. Об’єкт дослідження - колоніальна політика Великої Британії в Південній Африці в ІІ половині ХІХ - на початку ХХ ст. Нижня хронологічна межа - 11 жовтня 1899 р. початок бойових дій в Наталі і Трансваалі. Верхня хронологічна межа - 31 травня 1902 р. підписання мирного договору між Англією і бурськими республіками. Між 1900 і 1902 роками книга Конан Дойля витримала вісімнадцять видань!. Велику цінність має роман Джайлса Фодена про облогу міста Ледісміт під час Другої англо-бурської війни [47]. У 2000 р. в Росії на відзначення сторіччя з початку англо-бурської війни вийшов з друку збірник документів,і спогадів очевидців, а також карти і схеми англо-бурської війни. У сенсі аналізу історіографії проблеми ми вважаємо за доцільне виокремити праці: а) західної історіографії; б) роботи російських (у т.ч. радянських) істориків; в) праці українських науковців. Він виходив із позицій необхідності дотримання Англією балансу сил у Європі і, одночасно, проведенням політики блискучої ізоляції [31]. В українській історіографії окремі аспекти проблеми досліджувались істориками Л.Ю. Питльованою, Г.В. Сталоверовою, О.М. Петраш, Л.І. Валюх, Ю.М. Блох, О.В Фоміною. На початку 1899 р. англійські війська в Південній Африці були нечисленні. Група бійців чисельністю від 30 до 100 осіб вибирала фельдкорнета; фельдкорнети дистрикту вибирали коммандант; коммандант трьох або більше дистриктів вибирали генерала. На чолі військ стояв коммандант-генерал, який обирався на пять років бурськими бійцями і офіцерами [35, с.79]. Джемсона бури залучили кількох американських і німецьких військових фахівців для навчання бурських командирів і для роботи в якості інструкторів в бурській військовій школі в Преторії. Тому, у відповідь на згоду президента П. Крюгера прискорити натуралізацію англійських поселенців, британський уряд, в черговий раз відкинувши пропозиції бурів, зажадало негайно роззброїти армію Трансваалю, погрожуючи в іншому випадку застосуванням збройної сили. Президент П. Крюгер, в свою чергу, зажадав від англійців негайного припинення практики втручання у внутрішні справи Трансваалю, якнайшвидшого відводу від його кордонів англійських військ і видалення з Південної Африки додаткових сил британської армії. Прагнучи допомогти генералові Дзигу, Д. Уайт відправив до місця бою командира кавалерійської дивізії генерал-майора Д. Френча з пятьма ескадронами Королівської легкої кінноти, наказавши йому відбити у бурів залізничну станцію Еландслааге [31, с.247].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
