Основи анатомії і фізіології собаки. Форма і внутрішня будова органів та їх функції. Системи органів травлення, дихання, кровообігу та лімфоутворення, сечовиділення, розмноження. Будова і функції відділів головного мозку, обмін речовин та енергії.
ДЕРЖАВНА ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ СХІДНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ХАРКІВСЬКИЙ ПРИКОРДОННИЙ ЗАГІН Анатомія і фізіологія собаки Харків, 2010 Зміст Анатомія і фізіологія собаки Системи органів травлення Система органів дихання Система органів кровообігу і лімфоутворення Система органів сечовиділення Система органів розмноження Будова і функції відділів головного мозку Обмін речовин і енергії Анатомія і фізіологія собаки Анатомією називається наука, яка вивчає форми, будову, взаємозв`язок і місце розташування частин організму. В подальшому винахід мікроскопа дало можливість вивчити тонкості будови організму, і в теперішній час є ясне уявлення не тільки про зовнішню, але і про внутрішню будову кожного органа, тканини і навіть клітини живого організму. Зміни в одному викликають зміни в іншому. Від характеру і ступені змін зовнішнього або внутрішнього середовища буде залежати характер і ступінь змін будови і функції органів або організму в цілому. Вирішальну роль в взаємозв`язку і обумовленості будови організму і його функцій грає нервова система з її координуючим органом - корою головного мозку. Такими частинами або органами є, наприклад, серце, нирки, око, шлунок та ін. Органи, які виконують хоч і різні функції, але вони є послідовними стадіями загального фізіологічного процесу, утворюючи систему органів. Так, наприклад, ротова порожнина, шлунок, стравохід, кишечник виконують різні функції, але в той же час ці функції є частинами загального процесу травлення. В організмі собаки розрізняють наступні системи: систему органів руху; систему органів травлення; систему органів дихання; систему органів крово- і лімфоутворення; систему органів сечовиділення; систему органів розмноження; нервову систему і органів чуття; систему органів внутрішньої секреції; систему органів шкіряного покриву. Систему органів руху складають кістки, зв`язки і м`язи. Кістки утворюють твердий, але пружний остов тіла тварини - скелет. Систему органів травлення утворюють: ротова порожнина - орган захоплення їжі, роздрібнення, змочування і опробування їжі; глотка і стравохід - органи, які проводять їжу в шлунок; шлунок, тонкі кишки, печінка і підшлункова залоза - органи перетравлення і всмоктування їжі; товстий кишечник - орган тимчасового накопичення неперетравлених останків їжі і виведення їх із організму. Систему органів дихання складають: носова порожнина - орган, який зігріває, очищує і обстежує газоподібні речовини, які поступають при диханні повітря; гортань і трахея, як повітропровід, і легені - орган, в якому відбувається газообмін між повітрям, яке вдихується і кров`ю. Система органів крово- і лімфообігу складається із кровоносних і лімфатичних судин, по яким циркулює в організмі кров і лімфа, серця - органа, який приводить в рух кров, лімфатичних вузлів і кісткового червоного мозку як органів кровотворення. Систему органів сечовиділення утворюють: нирки - орган, який виділяє із крові відходи життєдіяльності клітин в вигляді сечі; сечоточники - які проводять шляхи від нирок до сечового міхуру; сечовий міхур - місце тимчасового скупчування сечі, і сечовипускальний канал - орган виведення сечі із сечового міхуру назовні. До системи органів розмноження відносяться статеві органи, які є у тварин певної статі. Нервову систему в цілому утворюють центральна нервова система, периферична і вегетативна нервова система. Систему органів внутрішньої секреції складають залози внутрішньої секреції, які вироблюють особливі речовини, які називаються гормонами. Основною функцією шкіри є захист частин тіла від шкідливих впливів навколишнього середовища. Тканиною називається група однорідних елементів (клітин), пов`язаних між собою і пристосованих до виконання будь-якої певної функції. В організмі собаки, як і в інших тваринах, розрізняють наступні тканини: а) епітеліальна тканина; б) з`єднувальна тканина; в) рідинна тканина; г) мускульна тканина; д) нервова тканина. При великої кількості в з`єднувальної тканини жирових клітин з`єднувальна тканина має назву жирової тканини. Розвинув і узагальнив ці уявлення німецький патолог Р. Вірхов. Стінки рота вистелені слизовою оболонкою, яка містить багато дрібних залоз, що виділяють слиз. Початок вивчення захисної функції крові поклав своїм вченням про фагоцитоз І.І. Мечников. Закономірності руху крові по колах кровообігу були відкриті англійським лікарем У. Гарвеєм у 1628 р. У системі кровоносних судин собаки розрізняють артерії, вени і капіляри.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
