Російський вчений М.І.Лунін вперше (1880) звернув увагу на те, що крім білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і води, тварині необхідні особливі компоненти харчування, без яких вони можуть захворіти та загинути. Функ виділив з рисових висівок речовину, що попереджує розвиток захворювання бері-бері, і назвав її вітаміном. Загальнобіологічні властивості вітамінів: в організмі людини вітаміни не синтезуються або синтезуються недостатньо, тому вони є незамінними факторами харчування; вітаміни не можуть бути для організму ні пластичним матеріалом, ні джерелом енергії; вітаміни проявляють свою біологічну активність в дуже малих дозах (мкг, мг) і вкрай необхідні для всіх життєвих процесів; недостатнє надходження в організм або порушення засвоєння окремих вітамінів спричиняє розвиток патологічних станів у вигляді специфічних гіпо-й авітімінозів; У підвищених дозах вітаміни можуть використовуватись з лікувальною метою як потужні неспецифічні фармакологічні засоби.Молекула тіаміну складається з двох компонентів - похідного піримідину (2-метил-5-гідроксиметил-6-амінопіримідину) і похідного тіазолу (4-метил-5-гідроксіетилтіазолу): Хімічно чистий препарат вітаміну В1 - це безбарвні кристали з запахом дріжджів, добре розчинні у воді (в 1 мл води розчиняється 1 г вітаміну) і погано розчинні в жирових розчинниках. Тіамін в організмі перебуває як у вільному, так і в звязаному стані, однак високу біологічну активність має лише тіамінпірофосфат. Вона зявилась тоді, коли були винайдені машини для полірування рису та пристрої для отримання борошна тонкого помолу, так як цього вітаміну багато у висівках. До основних симптомів сухої форми недостатності тіаміну відносяться розлади функції нервової системи (оніміння пальців, відчуття «повзання мурашок», втрата периферичних рефлексів, біль по ходу нервів), порушення психічної діяльності (дратівливість, забудькуватість, страх, іноді галюцинації, зниження інтелекту). Коферментними формами вітаміну В3 є: 4-фосфопантетеїні КОА-SH (коензим А) Вітамін В3 виконує лише коферментні функції.Основним клінічним проявом нестачі фолієвоїкислоти є мегалобластична анемія, що розвивається внаслідок порушення утворення пуринових нуклеотидів, перетворення дезокси-УМФ в дезокси-ТМФ і, відповідно, СИНТЕЗУДНК в клітинах кісткового мозку.В крові зявляються великі незрілі кровотворні клітини-мегалобласти. За останніми даними гіповітаміноз В9 може призвести до гіпергомоцистеїнемії, що є незалежним фактором ризику порушення формування нервової трубки, розвитку серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, патології нирок та ін. Потреба в цьому вітаміні росте зі збільшенням вмісту вітаміну В12. У поєднанні з вітаміном В12 (ціанокобаламіном) стимулює процес кровотворення, частково еритропоез. Навіть незначний дефіцит фолієвої кислоти в цей термін вагітності може призвести до народження дітей з вродженими вадами, відставання їх у фізичному та нервовопсихічному розвитку.Тіохромна проба основана на перекладі тіаміну червоною кровяною сіллю в лужному середовищі в тіохром, розчинний в бутиловому або ізоамілового спирті з синьою флуоресценцією: До 5 мл розчину тіаміну (з вмістом 0,01 мг) в ділильній лійці додають 5 мл 1%-ного розчину червоної кровяної солі, перемішують і залишають стояти протягом 2 хвилин. Для визначення тіаміну, розчиненого в однорідному безбарвному розчиннику, немає необхідності витягати кольорове зєднання з розчину. Еталон готують розчиненням 50 мг вітаміну Вх (точне зважування) в 500 мл 50% за обємом) етанолу, який містить 1 краплю 4 н. соляної кислоти. Крім еталонного розчину заготовляють: 1) 0,03%-ного розчину пара-аміно-ацетофенону в 0,2 н. соляній кислоті; 2) 0,1%-ний розчин нітриту натрію; 3) 1 н. і 2,5 н. розчини їдкого натру; 4) 50%-ний етанол (за обємом); 5) толуол; 6) изопропанол і 7) 4 н. соляну кислоту. Реактив під назвою діазораствор Б готують так само, як і розчин А, з тією лише різницею, що замість 1 н. розчину їдкого натру до розчину Б додають 2,5 н. розчину їдкого натру.Потрібні реактиви: 1) розчин желатин (1,5 г желатини і 0,1 г бензойної кислоти розчиняють в 100 мл води), 2) 10%-ний розчин соляної кислоти, 3) 0,1%-ний розчин нітриту натрію, 4 ) 8%-ний розчин сечовини і 5) 0,1%-ний розчин N-(1-нафтил)-этилендиаминдигидрохлорида. Точно 0,05 г параамінобензойної кислоти з температурою плавлення 186-187 ° відважують в стаканчику ємністю 15-20 мл, розчиняють в 96%-ному етиловому спирті, переливають в мірну колбу ємністю 50 мл, стаканчик промивають 3-4 рази спиртом (загальна кількість спирту 25 мл), розчин доводять водою до мітки і перемішують. З цього розчину відбирають 1 мл в колбу ємністю 250 мл, додають 175 мл води, 45 мл 10%-ного розчину соляної кислоти, 2,5 мл розчину желатини, доводять до мітки водою і перемішують. В чотири колби ємністю 15-20 мл вливають піпеткою 1, 2, 3 і 4 мл приготованого розчину і доводять обсяг розчину в кожній колбі водою до 5 мл і додають по 0,7 мл 10%-ного розчину соляної кислоти, по 1 мл 0, 1%-ного розчину нітриту натрію, добре перемішують і
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВОДОРОЗЧИННИХ ВІТАМІНІВ
