Зміст поняття абревіації. Найважливіші характерні ознаки та граматичні категорії складноскорочених слів, лексикографічні засоби їх відтворення. Використання абревіатур на сторінках сучасних періодичних друкованих видань на прикладі газети Експрес.
Вступ Скорочування виразів і їх поєднань таке ж давнє, як і письмо, оскільки люди завжди враховували принцип економії мовних засобів. Подальше поширення скорочень і абревіатур зареєстровано в цілому світі після 1945 року. Серед різних причин такого стану справ можна назвати господарські, суспільні та політичні зміни, розбудову державного адміністративного апарату, політичних партій і різних організацій, потік наукових і технічних термінів, інтенсивний розвиток засобів масової інформації. Скорочення й абревіатури полегшують запам’ятовування довгих назв й одночасно сприяють функціонуванню в українській мові чужих назв без потреби їх розгортання й пояснення. Певною мірою тенденція абревіювання активізувалася і в сучасних умовах після проголошення незалежності України, коли знову виникла соціолінгвістична ситуація оновлення номінацій міждержавних, світових, громадських, державних та адміністративно-управлінських утворень. Проблематику класифікації абревіатур, їх морфологічної характеристики, словотвору відабревіатурних похідних частково розглянено як у загальних наукових працях, зокрема, в «Енциклопедії української мови», у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» та «Українському правописі», так і в окремих спеціальних дослідженнях абревіатур мовознавців К. Л. Троня, М. Г. Сердюк, Л. М. Бойченка та Н. Ф. Клименко. Сьогодні існує низка проблем щодо розуміння й вживання абревіатур у сучасній українській мові. Ще одна проблема полягає в запозиченні абревіатур з інших мов, зокрема з англійської. Також проблемною є узгоджуваність абревіатур з іншими частинами мови в текстах. Завдання теоретичної частини роботи - розкрити поняття абревіації як способу творення слів, охарактеризувати структурно-граматичні ознаки складноскорочених слів, диференціювати семантичні групи абревіатур та типізувати лексикографічні засоби їх відтворення. Завдання практичної частини - проаналізувати використання складноскорочених слів на сторінках сучасних періодичних друкованих видань, зокрема на прикладі газети «Експрес». Абревіатура (італ. abbreviatura від лат. abbrevio - скорочую) - скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових звуків, початкових літер чи початкових частин слів. Суттєвою ознакою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв (рідше звуків) та - як результат її - лексикалізація графічних скорочень, які з часом стають загальновживаними, наприклад: Кабмін (Кабінет міністрів), ЖЕК (житлово-експлуатаційний комплекс), ООН (Організація Об’єднаних Націй), НАТО (Організація Північноатлантичного договору) тощо. Причому в сучасній практиці особливо інтенсивно утворюються ініціальні абревіатури. Абревіація - це наймолодший спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних умовах, який спрямований на все більшу регламентацію та упорядкованість. Проста абревіатура є еквівалентом одного словосполучення (простого або складного): ВРУ - Верховна Рада України, ДСТУ - Державний стандарт України, ЗМІ - засоби масової інформації. Односкладові слова-абревіатури звичайно починаються одним, рідше двома приголосними: НАН - Національна академія наук, ВАТ - відкрите акціонерне товариство, США - Сполучені Штати Америки. Двоскладові (і більше) скорочені слова-звукові абревіатури можуть починатися і з голосного, і з приголосного: ВІА - вокально-інструментальний ансамбль, ДАІ - Державна автомобільна інспекція, АСУ - автоматизована система управління, ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров’я. Складноскорочені слова мають основні ознаки слів, функціями вони не відрізняються від продуктивних морфем української мови, а їх вживання підпорядковується загальнолітературним нормам. 1.3 Рід, число та відмінок складноскорочених слів Абревіатури виникають внаслідок синтаксичного згортання складної назви, вираженої словосполученням. Чимало абревіатур, які закінчуються на приголосний, належать до чоловічого роду, хоч опорне слово вихідного словосполучення має й інший рід (держстрах - державне страхування, лісгосп - лісове господарство). Не відмінюються в літературній мові: 1) літерні абревіатури, які закінчуються на букву, що означає голосний звук: ДДУ (де-де-у) - Дніпропетровський державний університет, НДІ (ен-де-і) - науково-дослідний інститут, ЛСУ (ел-ес-у) - Лікувально-санаторне управління, ЗМІ - засоби масової інформації; 2) звукові абревіатури, які закінчуються літерами, що означають голосні звуки: АПО - апарат повітряного охолодження, ІНТІ - Інститут наукової і технічної інформації, КрАО - Кримська астрофізична обсерваторія, МАГАТЕ - Міжнародне агентство по атомній енергії, УТО - універсальне торгове об’єднання; 3) літерні абревіатури, які закінчуються буквами Б, В, Г, Д, Ж, К, П, Т, Х, Ц, Ч, Ш, тобто такими, які при читанні в усній мові мають голосний звук (бе, ве, ге, де, же, зе, ка, пе, те, ха, це, че, ша): БМВ (бе-ем-ве) - бюро міжнародних виставок, АПК (а-пе-ка) - аграрно-промисловий комплекс, ТЦ (те-це) - телевізійний центр; 4) літерні абревіатури на Л, М, Н, Р, С, Ф: АПН (а-пе-ен) - Академія педагогічних наук, АТС
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
