Аналіз військових походів та тактики бойових дій скандинавських вікінгів - Дипломная работа

Зміст Розділ 1. Характерні риси скандинавського суспільства перед початком епохи вікінгів 1.1 Особливості соціально-економічного розвитку скандинавських народів у II-VIII століттях 1.2 Аналіз основних рис військової організації скандинавів у VII-VIII століттях Розділ 2. Стратегічні особливості військових походів - скандинавів-норманів у ІХ-ХІ ст. 2.1 Основні напрямки норманської епохи на початку епохи вікінгів 2.2 Завойовницькі походи норманів в Британію та Нормандію. Проблема Норманських королів в Ірландії 2.3 Південно-західний напрямок норманської експансії 2.4 Південно-східний напрямок норманської експансії Розділ 3 Аналіз військової тактики норманів у ІХ-ХІ століттях 3.1 Особливі риси військової організації в „епоху вікінгів 3.2 Роль флоту в норманських військових походах 3.3 Вплив норманської військової тактики суходільного та морського озброєння на європейські народи Висновки Список використаної літератури Додатки Розділ 1. Епоха вікінгів - час войовничих морських воїнів, чиї бойові човни, драккари, плавали по північних та південних морях, наводячи жах на жителів Північної, Західної та Південної Європи, вони грабували і торгували, засновували нові держави і відкривали невідомі землі. В ті далекі роки почали складуватись основи державності Данії, Норвегії, Швеції, в орбіту активності вікінгів попадають Англія, Франція, Давня Русь [37, 2]. X ст. вікінгські набіги пішли на спад, і в кінці 980 р. відновилися з новою силою. У 1016 р. королем Англії став датський вікінг, конунг Кнут Великий, якому вдалося обєднати під своєю владою Данію, Англію та Норвегію. Чому скандинави-датчани, норвежці і шведи - практично одночасно рушили на пошуки здобичі в чужоземні країни?. У 1967 році свою відповідь на ці запитання запропонував англійський дослідник Птер Сойер, автор ряду відомих робіт з історії скандинавської експансії, зараз один з класиків зарубіжної скандинавістики. Перш ніж перейти до детального аналізу стратегії скандинавів, варто дещо згадати про їх побут, звичаї і т.ін. Отже, вікінгами називалися люди, що проживали на території Скандинавії в період з 750 по 1100 pp. Однак на початку IX ст. вони перетворились на морських розбійників, що грабували та тероризували народи Західної Європи [15, 4]. Скандинавії вікінги були відомі задовго до того, як набули недоброї слави в Європі. Що стосується самої території звідки пішли скандинави, то за даними багатьох джерел можна говорити про те, що жителів Скандинавії та Ютландії у ранньому середньовіччі досить часто називали загальним імям -нормани. Саме такі скандинавські країни, як Швеція, Данія та Норвегія, носять ці назви вже більше ніж тисячу років, і мають свою, ще довшу історію. Дванадцять тисячоліть тому, у ранній післяльодовиковий період, люди розселилися у придатних для життя областях Скандинавії: вони займалися мисливством та збиральництвом, ловили рибу; оленячі роги та кремяні знаряддя праці, що залишилися від них знаходять у Данії, неподалік від Бромне, від північного сходу від Сорьо (на о. Тацит керувався цілком конкретними, достовірними свідченнями про один з найбільш відомих скандинавських народів - свіонах. VI ст., Кассіодор, приближений і радник остготського короля в Італії Теодоріха (493-526), склав вагому історичну працю Походження і діяння готів. Тула є постою, але на землі яка лишилася знайшлося місце для тринадцяти племен - кожного зі своїм королем. Якщо не брати до уваги правління напівлегендарного завойовника Халовдана Білу Кістку, ситуація в Норвегії змінилася на початку епохи вікінгів. До послуг жителів півострова були, крім землі, і інші дари природи - риба, тварини, деякі з жителів відправлялись у далекі подорожі, збираючи з собою місцевий і доставляючи на батьківщину чужоземний товар - необхідні речі і предмети розкоші. Ось до прикладу уривок з однієї із саг: Олаф Трювагсон ставив дитину з маленькою дощечкою на голові замість цілі і збивав стрілою дощечку не причинивши дитині ніякої шкоди. Як зазначається у книзі Народження Європи, обділені спадком сини утворили відібране військо, багато чисельне та суворе, для того щоб будь-яким способом добувати собі засоби для існування - здійснюючи набіги всередині своєї країни, або ж вдаючись до піратства за її межами [33, 37]. Крім заснування королівств в Норвегії, Швеції та Данії, вони дали початок династіям в давній Русі, Англії, Нормандії, Ірландії, Сицилії, Італії, країнам північної Африки. Нормани першими з європейців побували в Ісландії, Гренландії, Північній Америці. Суворі кліматичні умови Скандинавії налаштовували на важке і наполегливе самовдосконалення, від хворобливих дітей батьки інколи позбавлялися подібно спартанцям: згидували їх з гір. Перш ніж почалася епоха вікінгів безспокійні, обездолені та войовничі скандинавські народи протягом майже тисячоліття періодично турбували своїх південних сусідів - на Британських островах, на територіях сучасної Франції, Німеччини, Іспанії та Італії. Про перший військовий набіг на територію Ірландії, поблизу Дубліна, повідомляється, що він відбувся у 795