Творча спадщина класиків античної філософії. Ксенофонт і Платон як біографи Сократа у античній історіографії. Реконструювання погляду В.Г. Короленка на літературну репутацію Ксенофонта. Співвідношення платонівських і ксенофонтівських контекстів.
При низкой оригинальности работы "Аналіз творчої спадщини античних філософів у працях В.Г. Короленка кінця XIX ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Аналіз творчої спадщини античних філософів у працях В.Г. Короленка кінця XIX ст. Однією з провідних тенденцій кінця XIX століття серед європейської та російської інтелігенції була ніцшеанська «радикальна до злочину» реінтерпретація Платона й Сократа. У 1896 році з’явилося гімназійне видання «Меморабілій» Ксенофонта в уривках з докладною статтею І.Ф.Анненського про грецьку міфологію, Платона та Ксенофонта. Творчу спадщину класиків античної філософії у цей період в Росії детально досліджували відомий педагог, редактор та видавець журналу «Жіноча освіта»(з 1892 року «Освіта»), автор низки робіт з педагогіки та історії Василь Дмитрович Сиповський(1843-1895), який у 1894 р. видав книгу «Сократ і його час: історичний нарис»; відомий поет Інокентій Федорович Анненський (1855-1909), який з початку 1890-х років вивчав грецьких трагіків і протягом років здійснив величезну роботу по перекладу на російську мову і коментуванню усього театрального спадку Еврипіда; відомий письменник та юрист, редактор-видавець журналу «Судові драми» Леонтій Федорович Снєгірьов(1840-1918), який опублікував працю «Життя і смерть Сократа, розказані Ксенофонтом і Платоном». Загалом, у античній історіографії Ксенофонт і Платон постають як біографи Сократа, але при цьому вони свого роду антиподи, якщо не вороги. Аналізуючи даний твір Ксенофонта, Платон у «Законах» заявив, що таке «Виховання Кира» вигадка, тому що Kip був зовсім не таким; і обоє, згадуючи про Сократа, ніде не згадують один про одного тільки одного разу Ксенофонт згадує про Платона в III книзі «Спогадів» [5, с. Такий Ксенофонт внутрішньо є близьким до Короленка, він приваблює Володимира Галактіоновича моральним і політичним ригоризмом, раціоналізмом і своїм інтересом до риторики судового захисту, тому він і переоцінює Ксенофонта в дусі античної традиції, де панувала думка про першість Ксенофонта серед учнів Сократа, і починає порівнювати себе з ним [5, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
