Класифікація екологічних систем та особливості сучасних впливів на екосистеми України. Вивчення міжнародного досвіду вирішення екологічних проблем. Характеристика екологічних проблем Оболонського району. Рекомендації щодо вирішення екологічної проблеми.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА «ЕКОЛОГІЯ ТА БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ» КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ (ТА НЕОЕКОЛОГІЯ)» на тему: «Аналіз сучасних екологічних проблем» Студента І курсу групи ЕО-І-1 спеціальності 101 «Екологія» Марченка В.С. Керівник: ас. Аналіз поняття «екологічна система» 1.1 Поняття «екологічна система» та її структура 1.2 Основні компоненти екологічної системи 1.3 Класифікація екологічних систем 1.4 Особливості сучасних впливів на екосистеми України 2. Характеристика екосистеми Оболонського району м. Києва 3.1 Загальна характеристика екосистеми Оболонського району 3.2 Характеристика екологічних проблем Оболонського району 3.3 Прояви впливу на флору та фауну 3.4 Вплив на людину 3.5 Рекомендації щодо вирішення екологічної проблеми Висновки та рекомендації Список використаних джерел Вступ Господарський комплекс України упродовж багатьох десятиріч розвивався без урахування економічних та екологічних наслідків, що призвело до катастрофічного екологічного стану. Дослідження у промисловості: це висока ресурсо - та енергоємність технологій, які в 2-3 рази перевищують ресурсо - та енергоємність виробництва в розвинутих країнах; високий рівень концентрації промислових обєктів; відсутність чи недостатня потужність очисних споруд; недосконалість технологій очищення та низька ефективність існуючих очисних споруд; відсутність правових та економічних механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій і природоохоронних систем; низький рівень екологічних знань; складне економічне становище країни в цілому. Проблема чистоти довкілля, збереження природних ресурсів у багатьох куточках світу стоїть дуже гостро. Термін «екосистема» ввів в обіг англійський еколог Артур Тенслі в 1935 році, а сучасне визначення йому надав Реймонд Ліндман в 1942 році в своїй класичній роботі по вивченню біології озера Міннесота. Ось яке визначення цьому терміну дає М. Ф. Реймерс:[1] «Термодинамічно відкрита сукупність біотичних екологічних компонентів і абіотичних джерел речовини і енергії, єдність і функціональний звязок яких в межах характерного для певної ділянки біосфери часу і простору (включаючи біосферу в цілому), що інформаційно саморозвивається, забезпечує перевищення на цій ділянці внутрішніх закономірних переміщень речовини, енергії та інформації над зовнішнім обміном (в тому числі між сусідніми аналогічними сукупностями) і на основі цього невизначено довгу саморегуляцію і розвиток цілого під керуючим впливом біотичних і біогенних складових». З огляду на те, що ці межі ніколи не є абсолютно непроникними, екосистеми накладаються одна на одну. Кожна екосистема має два основні компоненти: організми з одного боку та фактори навколишнього для них середовища - з іншого. Незважаючи на велику різноманітність екосистем, їм усім властива приблизно однакова біотична структура, оскільки вони містять одні й ті самі категорії організмів: продуценти, консументи, детритофаги та редуценти.[2] 1.2 Основні компоненти екологічної системи Продуценти (або автотрофи - ті, які живляться самі) - організми, які виробляють органічну речовину з неорганічних сполук. Також до продуцентів належить частина найпростіших, які вміють уловлювати енергію джерел хімічних сполук на Землі, тобто здійснюють хемосинтез. При цьому багато детритофагів одночасно є хижаками, оскільки живляться бутербродами з мертвої органіки і живих бактерій.[3] У водних екосистемах серед детритофагів за способом добування і переробки їжі розрізняють подрібнювачів, збирачів, фільтраторів. Жахлива статистика говорить про те, що близько 60% людей у світі гине саме від забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів та ґрунтового покриву. Для ефективної боротьби створені так звані «зелені» організації, які протягом багатьох років з успіхом пропагують свою діяльність, до них можна віднести «Всесвітній фонд дикої природи», «Green Peace», та інші громадські організації, основна діяльність яких спрямована на збереження природи. Політика в галузі водного господарства визначається державою за сприяння муніципалітетів і користувачів (промислових підприємств, великих регіональних проектних організацій, фермерів, постачальників, рибалок та власників рибацьких ферм, асоціацій захисту природи).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
