Аналіз арт-терапії як напрямку в психотерапії, психокорекції та реабілітації, заснованого на заняттях пацієнтів образотворчим мистецтвом. Історія її виникнення, види, завдання, цілі. Психологічні мотиви до творчості. Структура арт-терапевтичного заняття.
Вступ Мистецтво - невидимий місток, що поєднує два протилежні світи: світ фантазії та реальності. Часто таємні бажання, підсвідомі почуття та емоції легше викласти у творчості, ніж виразити у словесній формі. Тому останнім часом великої популярності набуває метод лікування за допомогою художньої творчості, або арт-терапія. Більш інформована частина населення обізнана про різні художні тестах, здатних аналізувати психічний стан людини і допомагають психіатрів і психотерапевтів при діагностиці захворювань. А по суті справи, це новий комплекс засобів, що дозволяє дуже успішно вирішити багато проблем, який використовувався раніше особливо талановитими терапевтами і лікарями. Творчість як дитини, так і дорослого, реалізована у процесі арт-терапії, дає можливість висловити та відтворити внутрішні почуття, переживання, сумніви, конфлікти та сподівання, у символічній формі переживши ще раз важливі події, адже спонтанна образотворча діяльність здатна виражати неусвідомлюваний зміст психічного життя. У нашій країні розвитком цієї професії займаються поки в основному лікарі-психіатри і психотерапевти - такі, як А.І. Копитін, кандидат медичних наук, президент Арт-терапевтичної асоціації, керівник програми базової підготовки спеціалістів у галузі арт-терапії та інших напрямків терапії творчості. У даній курсовій роботі використані матеріали публікації за 2013-2014 рр. та різні методичні джерела. На початкових етапах терапія мистецтвом відбивала уявлення психоаналізу, відповідно до якого кінцевий продукт творчості пацієнта, чи то щось намальоване олівцем чи то написане фарбами, розцінюється як вираження неусвідомлених процесів, що відбуваються у його психіці. У США однією з перших почала займатись терапією мистецтвом Маргарет Наумбург. Висловлюючи зміст власного внутрішнього світу у візуальної формі, клієнт поступово рухається до їх усвідомлення. Зате Карл Юнг наполегливо пропонував пацієнтам відображати свої сни, мрії і фантазії в малюнках. Ідеї Юнга про існування персональних і універсальних символів і про можливості використання сили уяви в терапевтичних цілях справили глибокий вплив на тих, хто займається арт-терапією в даний час . В процесі творчого акту внутрішні конфлікти переживаються знову і в кінцевому рахунку дозволяються». На відміну від М. Наумбург, Е. Крамер не надає великого значення повязаного з психотерапевтичними відносинами перенесення і вважає, що художній образ сам по собі володіє достатніми можливостями для «утримання» переживань клієнта і трансформації характерних для нього деструктивних проявів у більш складні почуття. Історично склалося так, що фахівці з арт-терапії всього лише допомагали психологам і психіатрам уточнювати діагноз або вибирати спосіб лікування на основі аналізу малюнків, зроблених дітьми або перебувають на лікуванні в стаціонарі дорослими. Вперше цей термін був вжитий британським лікарем і художником Адріаном Хіллом в 1938 році при описі своїх занять образотворчим творчістю з туберкульозними хворими в санаторіях. Членів групи заохочують коментувати свої малюнки, у той час як керівник групи підсилює групову взаємодію.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
