Нові технології навчання. Історія виникнення інтерактивних методик. Сутність та види навчання, інтерактивні підходи при читанні лекцій. Порівняльний аналіз традиційного та інтерактивного навчання. Сутність ліквідності та платоспроможності підприємства.
Аннотация к работе
Вступ Гуманістична спрямованість сучасної освіти полягає в постановці мети - розвинути людину, її особистісні якості, адже розвиток людини визначає розвиток суспільства. Нині актуальним є створення нових освітніх технологій, які мають сприяти загальному розвиткові особистості, формуванню її світоглядної культури, індивідуального досвіду, творчості. Сучасна психолого-педагогічна наука та практика використовують термін інноваційна діяльність, який означає оновлення технології навчання та перебудову особистісних установок викладача. Такою сучасною засадою є розуміння навчального процесу як діалогу особистостей - викладача й студента, які є субєктами процесу педагогічної дії. В рамках цієї системи оптимально поєднуються активізуючий та сугестопедичний методи навчання. Проведені соціологічні дослідження різних форм і методів викладання свідчать, що засвоєння матеріалу лекції складає 20 %, лекції з використанням наукових джерел підвищує даний показник до 30 %, лекція с використанням аудіовізуальних засобів дає 50 % умов інформації, дискусія - 70%, гра - 90 % [1]. На цій основі у навчальному процесі вищого навчального закладу (ВНЗ) активно використовуються діяльнісні методики, а також технології, спрямовані на візуалізацію інформації, методика укрупнення дидактичних одиниць, ігрові методики. Впровадження інтерактивних методик у викладання фахових дисциплін дає змогу докорінно змінити ставлення до обєкта навчання, перетворивши його на субєкт. Студент стає співавтором лекції, семінарського заняття тощо. Інтерактивне навчання у вищій школі передбачає докорінну зміну методичних стереотипів, які сформувалися у викладачів. 1. Белла та Дж. Ланкастера, Дальтон-план Е. Паркхерст. Учні мали можливість обирати зміст заняття, варіювати предмети. Виконувалося завдання в доступному для кожного темпі самостійно або у групі (по 3-5 учнів). У колишньому Радянському Союзі (30-і роки - початок 40-х, на Східній Україні) виникла ідея бригадно-лабораторної форми навчання, яка мала назву бригадно-лабораторний метод. У 70-ті роки важливий напрям досліджень загальних форм навчання був повязаний з навчально-пізнавальною діяльністю учнів в умовах колективної, групової, індивідуальної роботи в класі (А. Алексюк, Ю. Бабанський, І. Лернер, X. Лійметс). Він потребує напруженої розумової роботи людини і її власної активної участі в цьому процесі. Для вирішення навчальних завдань викладач використовує наступні інтерактивні форми: використання кейс-технологій; проведення відео конференцій; «круглих столів»; «мозковий штурм»; дебати; фокус-групи; ділові і рольові ігри; case-study (аналіз конкретних, практичних ситуацій); навчальні групові дискусії; тренінги. Інтерактивна лекція. Контрольно- регулюючий компонент Викладач контролює обсяг вивчення матеріалу, час і хід навчання. В контексті такого підходу заслуговують на увагу дослідницькі моделі описані М. В. Кларіним, серед яких дослідницькі моделі за Бейєром та Фентоном. Лекційне заняття на тему: «Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства» За період проходження практики мною було проведено лекцію в групі ЕП-33 з дисципліни «Господарська діяльність підприємств» на тему «Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства». Підходи науковців до визначення сутності платоспроможності підприємства: 1) платоспроможність визначається наявністю власних оборотних коштів та здатністю покривати збитки (західні науковці - Й. Ворст, П. Ревентлоу, Дж. Депалленса, Дж. Джоборда); 2) платоспроможність визначається як здатність підприємства виконувати свої зобовязання (російські вчені - В.В. Ковальов, М.М. Крейніна, М.С. Абрютина, А.В. Грачов, Е.І. Уткін, А.Д. Шеремет); 3) платоспроможність представлена як важливий показник фінансової стійкості (вітчизняні вчені-економісти - Н.В. Тарасенко, В.І. Іващенко, М.А. Болюх, Є.В. Мних, В.М. Мельник).