Сутність та поняття банкрутства підприємства, методи його прогнозування. Аналіз фінансової стійкості і оцінка ризику ймовірності банкрутства виробничого підприємства. Порівняльна характеристика підприємств на базі основних показників діяльності.
ЗМІСТ ВСТУП 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПОНЯТТЯ «БАНКРУТСТВО» 1.1 Сутність та поняття банкрутства підприємства 1.2 Методи прогнозування ймовірності банкрутства 1.3 Заходи щодо запобігання банкрутства підприємства 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ І ОЦІНКА РИЗИКУ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» 2.1 Аналіз доходу та показників прибутковості ТОВ «Трансінвестсервіс» 2.2 Оцінкиаступеня ймовірності банкрутства господарюючого субєкта 2.3 Шляхи підвищення фінансової стійкості і зниження ризику ймовірності банкрутства ТОВ Трансінвестсервіс» 3. Отже: Банкрутство - встановлена судом неспроможність боржника сплатити свої зобов`язання; примусова ліквідація підприємства для поділу майна боржника між кредиторами. Підставою для відкриття справи з банкрутства в суді є неплатоспроможність юридичних осіб та їх спадкоємців, перевищення боргу, судовий позов одного або кількох кредиторів. З моменту порушення її солідарний боржник втрачає свої права й повноваження, йому забороняється відкривати власну справу і змінювати місце проживання. Привілейованими є вимоги органів управління територій з приводу державних податків, вимоги громадських організацій. Воно характеризує неспроможність підприємства (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов`язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди. Закон України “Про банкрутство” під банкрутством розуміє зв`язану з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб`єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред`явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов`язання перед бюджетом. Неможливість задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, неможливість забезпечити обов`язкові платежі в бюджет та позабюджетні фонди виникає внаслідок перевищення зобов`язань боржника над вартістю його майна або з причини незадовільної структури його балансу. За нормальних умов господарювання акціонери та кредитори сподіваються на винагороду, рівень якої залежить від ступеня прибутковості фірми. Одна з перших ознак руху до банкрутства - спад прибутковості фірми нижче за вартість її капіталу. Відсотки за кредит і дивіденти, що сплачуються фірмою, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у таку фірму стає невигідним. Кредитори (власники облігацій та інші) одержують певні суми, визначені кредитними угодами, але відносна вигідність їхніх вкладень у дану фірму зменшується, а у зв`язку зі спадом вартості акціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшується ризик неповернення коштів, у фірми виникають труднощі з готівкою, особливо, якщо кредитори не пролонгують кредитні угоди на наступний період і фірма змушена буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. Зарубіжний досвід показує, що спрогнозувати банкрутство можна за 1,5-2 роки до появи його очевидних ознак. Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути: нестабільність господарського та податкового законодавства; нестабільність фінансового та валютного ринків; посилення конкуренції в галузі; посилення монополізму на ринку; дискримінація підприємства органами влади та управління; політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції). Можна виділити велику кількість ендогенних факторів фінансової кризи. Недоліки у виробничій сфері. Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є: утрата клієнтів та покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції; неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей; зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці; збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів; виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів; зростання тиску на ціни; суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції. Виділяють такі види криз: стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху); криза прибутковості (перманентні збитки “з`їдають” власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу); криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності). Розрізняють три фази кризи: а) фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління); б) фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації; в) кризовий стан, який не сумісний з існуванням підприємства і призводить до його ліквідації. Погіршення стану підприємства усвідомлює лише невелика група фахівців. 2.Фінансова нестійкість відрізняється порушенням грошових потоків, нестачею оборотних коштів. У цьому контексті можна згадати
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
