Виховання та рівні сформованості емоційної культури дітей підліткового віку. Комунікативні емоції та їх види, психологічні причини виникнення конфліктів та жорстокої поведінки підлітків. Фактори формування толерантної особистості, властивості емпатії.
Зміст Вступ 1. Теоретичні засади формування емоційної культури підлітків 1.1 Сутність поняття емоційна культура особистості 1.2 Критерії та рівні сформованості емоційної культури підлітків 1.3 Роль позаурочної діяльності у формуванні емоційної культури учнів підліткового віку 2. Формування емоційної культури учнів підліткового віку 2.1 Педагогічні умови формування емоційної культури учнів підліткового віку 2.2 Методика формування емоційної культури учнів підліткового віку Висновки Література підліток емоційний психологічний емпатія Вступ Актуальність теми дослідження. Формування емоційної культури особистості є однією з актуальних проблем у сучасній педагогіці та психології. Адже емоційна сфера від потягів через емоції і почуття до волі - бере участь у самотворенні особистості, визначенні її життєвого шляху. Емоції, як суб’єктивні переживання, є одним із найвизначніших феноменів внутрішнього життя людини, тому виховання емоційної культури є важливим компонентом формування розвиненої, духовно багатої особистості. Безперечно, що багатство духовних переживань і складає найвищу красу людини. Головне призначення емоційної культури полягає в тому, щоб сприяти найбільш адекватному вираженню емоційних почуттів людини, пробуджувати в ній емоційну рефлексію, забезпечувати психологічний комфорт у взаєминах, викликати сприятливий емоційний стан особистості, надавати імпульс думці, почуттям і дії. Емоційна культура допомагає розкрити внутрішній світ людини, впливає на її вчинки, відіграє роль регулятора людського спілкування. Можна стверджувати, що морально, естетично вихованою людиною є не той, хто тільки знає норми та правила поведінки, а той, у кого такі знання поєднуються з почуттями. Культура емоційного життя особистості набуває вагомого значення в сучасних умовах, коли різко змінюється соціально-психологічна ситуація життєдіяльності людини під впливом науково-технічного прогресу, перебудови освіти, зміни соціальних функцій суспільства. Одним із перших, хто займався проблемами емоційного виховання школярів, був видатний педагог В.О. Сухомлинський. Саме тут учні можуть розвинути емоційну свідомість, емоційний інтелект, емоційні здібності, набути навичок регуляції власного емоційного стану. Найбільш сприятливою для формування цього феномена є позаурочна діяльність, оскільки саме тут у спільній праці педагогів та дітей створюються, виробляються культура, здійснюється пошук цінностей, норм і законів життя. Психологічні аспекти культури почуттів і емоцій знайшли своє відображення в працях В. Ананьєва, Л. Божович, В. Вілюнаса, Л.Виготського, І. Джидар’ян, Б. Додонова, А. Дусавицького, К. Ізарда, О. Лука, Я. Рейковського, Б. Теплова, П. Якобсона та ін. П.М. Якобсон під вихованням почуттів та емоцій розуміє змінення емоційної сфери під впливом навмисних діянь. Людина з розвинутою культурою емоцій, вважає П.М. Якобсон, повинна відрізнятися багатостороннім відгуком на всі впливи світу, спонуканням морального характеру, здібністю до співпереживання та відповідальністю за свої відчуття та свою поведінку. Гіпотеза дослідження - формування емоційної культури підлітків буде відбуватись ефективно, якщо реалізувати сукупність педагогічних умов: - врахування вікових та індивідуальних особливостей (задоволення потреби у спілкуванні, врахування суперечностей між прагненнями та реальністю); - створення відповідного соціально-педагогічного середовища, яке б ефективно на формування емоційної культури; - створення виховних ситуацій емоційного характеру, які є актуальними для учнів підліткового віку; - установка педагога на регулювання емоційного стану та емоційних реакцій, та на здатність до співчуття та співпереживання. Дослідниками були створенні декілька підходів до розуміння культури. Вона виводиться з особливостей самої людини як особливого роду сущого. Ще один підхід розглядає культуру через призму діяльності, тому і дістав назву діяльнісного. А. Філософський погляд на культуру був розвинутий І.Г. Гердером, який розглядає її в контексті еволюції. Е. С. Маркарян ототожнює культуру з технологією відтворення і виробництва людського суспільства. Більш розгорнуте тлумачення культури знаходимо у Ю.Н. Давидова. Так, пізнання та засвоєння особистістю культурної цінності працьовитість реалізується шляхом виконання продуктивної праці, підприємницької діяльності тощо; національна свідомість - шляхом вивчення рідної мови, свого родоводу, історії Батьківщини, краєзнавства, природи рідного краю, народних традицій, звичаїв, обрядів. К. Є. Ізард до фундаментальних емоцій відносить: - інтерес-хвилювання - позитивна емоція, яка мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, активізує процеси пізнання, стимулює допитливість; - радість - позитивне емоційне збудження, яке виникає при появі можливості повного задоволення актуальної потреби. Підлітки особливо чутливі до того як ставляться до них однолітки. Вперше у вітчизняній літературі термін „емоційна культура” зустрічається на сторінках праць педагога-новатора Сухомлинського В.: „Виховання громадянина”
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
