Аналіз діяльності бюджетних установ - Курс лекций

Тема 1. Зміст і завдання аналізу використання кошторисів бюджетних установ Відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (зі змінами та доповненнями) бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. До бюджетних установ належать також наукові установи системи НАНУ, міністерств і відомств (науково-дослідні інститути, наукові бібліотеки, ботанічні сади, дендрарії, зоопарки), які здійснюють фундаментальні наукові дослідження та наукове обслуговування установи й організації органів законодавчої та виконавчої влади, юстиції, Міністерства внутрішніх справ, Державної митної служби тощо. Бюджетні установи є юридичними особами, мають свій статут (положення), свою печатку, рахунки в органах Державного казначейства, баланс, певні права, обовязки і несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України. З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у сфері господарського та культурного будівництва, на оборону, утримання центральних органів державної влади і державного управління. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями, містами Києвом і Севастополем. Сферу бюджетних установ поділяють на три групи: - установи, що виконують законодавчі функції, функції управління, охорони, контролю, - установи законодавчої і виконавчої влади; міністерства, відомства, управління, тобто апарат органів державного та господарського контролю, громадських та інших організацій; фінансові органи, органи казначейства, податкова інспекція, митна служба, армія, органи міліції, судові органи, органи прокуратури та ін.; - установи соціально-культурного комплексу - установи освіти всіх рівнів, медичні заклади, дитячі виховні заклади, установи культури, бібліотеки, наукові організації та ін.; - соціальні фонди та служби, інші бюджетні установи. Економічний аналіз забезпечує вибір необхідної для прийняття управлінських рішень інформації та перехід від фіксації стану господарських операцій та процесів до рівня їх розуміння. Це дозволяє з різнорідних даних про окремі економічні явища та фактах господарської діяльності скласти цілісну картину господарського процесу, виявити притаманні лише йому в конкретних умовах тенденції, розробити варіанти управлінських рішень та вибрати з поміж них найбільш оптимальний. Крім того, він також є необхідним для об’єктивної оцінки фактичних результатів діяльності, виявлення відхилень від планів та їх причин. Кінцева мета аналізу - це пошук резервів подальшого покращення діяльності установ та організацій, котрі перебувають на фінансуванні з державного та місцевих бюджетів. Метою їхньої діяльності є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг; - нематеріальні послуги (продукція), надавані бюджетними установами, на відміну від будь-якої готової продукції, не є носіями матеріальної субстанції та не оприбутковуються на склад; - відсутнє поняття «виробничий брак», здійснені витрати не порівнюються з отриманими результатами. Соціально-культурні потреби суспільства в нематеріальних послугах не мають межі задоволеності й відіграють важливу роль у саморегуляції кожної людини; - бюджетні установи не наділяються оборотними коштами, їхній фінансовий стан визначається своєчасністю та повнотою надходження асигнувань з відповідних бюджетів; - бюджетні установи на відміну від субєктів матеріального виробництва мають тенденцію до постійного відставання продуктивності праці. Це пояснюється тим, що можливості заміни живої праці технікою у сфері послуг дуже обмежені. Через це виробництво послуг характеризується високою трудомісткістю, великою питомою вагою витрат на заробітну плату; - бюджетні установи є складовою бюджетної системи країни і беруть участь у виконанні як дохідної, так і видаткової частин бюджету, виконуючи кошторис доходів і видатків - плановий документ, що підтверджує повноваження кожної установи стосовно отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і напрями витрачання коштів. Використовується для вивчення показників виробничо-господарської діяльності підприємств у динаміці. Усі показники як квартальної, так і річної звітності, підлягають ретельній перевірці відповідно до рекомендацій Державного казначейства України.