Синтез 3,4,5,7,8-заміщених кумаринів, придатних для функціоналізації. Одержання низки сполук, в яких до гетероциклічного ядра кумарину введено амінокислотний або пептидний залишок. Доведення будови і дослідження фізико-хімічних властивостей похідних.
Амінокислотні та пептидні похідні кумаринів Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук Загальна характеристика роботи Актуальність роботи. Перспективним підходом для створення вказаних сполук є хімічна модифікація природних фізіологічно активних речовин, що може підвищити селективність й ефективність їх дії та стабільність до деструкції ферментами організму, покращити біодоступність цих сполук, а також значно знизити токсичність синтезованих похідних і спричинити появу інших корисних властивостей. В цьому відношенні значний інтерес викликає гетероциклічна система кумарину, похідні якої володіють цінними біологічними властивостями і широко використовуються у різних галузях діяльності людини. В звязку з зазначеною метою були сформульовані наступні задачі: - синтез 3,4,5,7,8 - заміщених кумаринів, придатних для подальшої функціоналізації; – одержання низки сполук, в яких до гетероциклічного ядра кумарину введено амінокислотний або пептидний залишок; – дослідження можливостей подальшої модифікації отриманих речовин; – доведення будови і дослідження спектральних, фізико-хімічних та біологічних властивостей синтезованих похідних. Методи дослідження - органічний синтез, ІЧ-, УФ - та ЯМР 1Н-спектроскопія, тонкошарова хроматографія, біохімічні методи, методи комп’ютерного аналізу і біологічний скринінг. Запропоновано декілька шляхів модифікації амінокислотами та пептидами різноманітних за будовою кумаринів і фурокумаринів, а саме: С-амінометилювання (реакція Манніха) та реакції ацилювання і амідування по активних гідроксильній і карбоксильній групах. Схема 1 R1=H, CH3; R2=H, CH3, (CH2)5CH3, CH2C6H5; R3=CH3, CH2CH3, CH2CH2CH3, CH2CH2CH2CH3; R4=H, CH3; n=1,2. Схема 2 R=бічні радикали аланіну, 2-амінобутанової кислоти, валіну, норваліну, лейцину, ізолейцину, норлейцину та фенілаланіну, R1=H, CH3, (CH2)5CH3, CH2C6H5; R2=CH3, CH2CH3, CH2CH2CH3, CH2CH2CH2CH3; n=1, 2 Експерименти показали, що в зазначену реакцію успішно вступають різні амінокислоти: аланін, ?-аланін, 2-амінобутанова кислота, валін, норвалін, лейцин, ізолейцин, норлейцин та фенілаланін, і це призводить до утворення 7-гідрокси-8 - (N-аміноацил) метилкумаринів 2.2.1-2.2.28 з виходами 28-64%. В результаті цієї реакції були одержані N?-Boc-захищені 7-О-аміноацилкумарини 2.3.1-2.3.8 (вихід 64-82%), молекули яких містять залишки гліцину (сполука 2.3.1), L-аланіну (2.3.2), L-валіну (2.3.3), L-лейцину (2.3.4), L-ізолейцину (2.3.5), L-метіоніну (2.3.6), DL-фенілгліцину (2.3.7), L-фенілаланіну (2.3.8).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
