Агробіологічні основи підвищення ефективності різноротаційних сівозмін та родючості ґрунту в південному Степу України - Автореферат

Національний університет біоресурсів і природокористування України УДК 631.153.3: 631.582:631.452(477.7) Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук Агробіологічні основи підвищення ефективності різноротаційних сівозмін та родючості ґрунту в південному Степу України 06.01.01 - загальне землеробство Юркевич Євген Олександрович Київ 2010 Загальна характеристика роботи Визначальним у землеробстві південного Степу України є виробництво зерна (пшениці та ячменю озимих, гороху, кукурудзи та ін.), олії (соняшника і ріпаку) тощо. Проте, їхня урожайність в умовах виробництва Одеської області за 2001-2009 рр. склала: зернових - 2,5 т/га, у тому числі пшениці озимої - 2,6, ячменю озимого - 2,3, соняшника - 1,1, ріпаку озимого - 1,2 т/га. Основною проблемою південного Степу України є не лише підвищення і стабільність продуктивності польових культур, а й покращання якості продукції та відновлення рівня родючості ґрунту. Цю проблему повинні вирішувати шляхом раціонального землекористування, в основі якого мають бути агробіологічні особливості різноротаційних сівозмін з відповідною структурою посівних площ, науково-обґрунтованим розміщенням сільськогосподарських культур і їхнім удобренням. Наукові принципи побудови сівозмін в Україні розробляли й розробляють відомі вчені, такі як П.І. Бойко, В.П. Ґудзь, В.О. Єщенко, В.Ф. Зубенко, В.О. Пастушенко, С.С. Рубін, С.П. Танчик, І.А. Шувар та ін., у зоні Степу - І.І. Андрусенко, І.С. Годулян, В.Ю. Казаков, Є.М. Лебідь, А.О. Лимар, А.В. Тихонов та ін. Є потреба у розробленні, удосконаленні та впровадженні науково обґрунтованих, екологічно, економічно та енергетично виправданих спеціалізованих різноротаційних 4-5-6-пільних сівозмін з оптимальним насиченням, співвідношенням і розміщенням зернових (пшениці та ячменю озимих, гороху, кукурудзи на зерно як кулісної культури) і олійних (соняшника та ріпаку озимого) культур на чорноземах південного Степу України. Актуальним є дослідження парів чорних, зайнятих та кулісних залежно від удобрення, їхнього впливу на підвищення рівня родючості ґрунту, урожайності і якості продукції та покращанні фітосанітарного стану ґрунту і посівів. Метою роботи є розроблення і вдосконалення агроекологічних та біологічних основ підвищення ефективності науково обґрунтованих різноротаційних сівозмін південного Степу України із різним насиченням, співвідношенням, розміщенням зернових і олійних культур та пару, що забезпечить підвищення та стабілізацію рівня родючості ґрунту, збільшення отримання якісної зернової та олійної продукції за зменшення витрат на її виробництво. Для досягнення поставленої мети вирішували наступні завдання: - встановити вплив різноротаційних сівозмін на особливості водного і поживного режимів залежно від насичення провідними сільськогосподарськими культурами; - виявити особливості щільності ґрунту залежно від насичення різноротаційних сівозмін провідними сільськогосподарськими культурами; - обґрунтувати значення рослинних решток та їхньої якості у формуванні запасів і балансу органічної речовини в ґрунті; - визначити вплив різноротаційних сівозмін та добрив на баланс гумусу і його трансформацію; - виявити активність розкладання лляного полотна у ґрунті під впливом різноротаційних сівозмін та добрив; - встановити вплив сівозмінного чинника та добрив на забур’яненість посівів сільськогосподарських культур; - обґрунтувати значення різноротаційних сівозмін у зменшенні нега-тивної дії хвороб і шкідників сільськогосподарських культур; - виявити залежність урожайності, продуктивності та якості основних сільськогосподарських культур від їхнього насичення, розміщення і співвідношення у різноротаційних сівозмінах; - визначити продуктивність різноротаційних сівозмін залежно від насичення провідними сільськогосподарськими культурами та удобрення; - встановити економічну та енергетичну ефективність різноротаційних сівозмін з різним насиченням, співвідношенням і розміщенням зернових та олійних культур залежно від удобрення. Наукова новизна одержаних результатів. На основі агробіологічних особливостей культур і удобрення встановлено кращі їхні попередники, що з урахуванням нормативів чергування дозволило розробити сівозміни з науково обґрунтованим насиченням, співвідношенням і розміщенням зернових (пшениця та ячмінь озимі, горох, кукурудза на зерно, як кулісна культура), олійних (соняшник і ріпак озимий), пару чорного та зайнятого кормовими культурами (сумішка вико-вівсяна, кукурудза на зерно з розширеними міжряддями). Результати досліджень були впроваджені у 2008 р. у СФГ «Галинка» Біляївського району Одеської області на площі 312 га; ТОВ «Дружба народів» Великомихайлівського району Одеської області на площі 2399 га; ТОВ «Нерубайське» Біляївського району Одеської області на площі 1111 га; ФГ «Ніка» Комінтернівського району Одеської області на площі 1157 га; у 2008, 2009 рр. у СВК «Росія» Саратського району Одеської області на площі 9320 га. Основний зміст та висновки виконаних досліджень автор доповідав на: