Характеристика та сутність агрегатної стійкості та електроповерхневих властивостей водних суспензій модифікованого діоксиду титану рутильного. Співвідношення ефектів упорядкування і розпорядкування структури води навколо іонів фонового електроліту.
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ БІОКОЛОЇДНОЇ ХІМІЇ ІМ. Ф.Д. ОВЧАРЕНКА Автореферат Агрегативна стійкість водних суспензій діоксиду титану Спеціальність 02.00.11 - колоїдна хімія Ткаченко Наталія Григорівна Київ - 2006 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі фізичної та колоїдної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка Науковий керівник: доктор хімічних наук, професор, Солтис Михайло Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри фізичної та колоїдної хімії Офіційні опоненти: доктор хімічних наук, старший науковий співробітник, Паховчишин Степан Васильович, Інститут біоколоїдної хімії ім. Ф.Д. Овчаренка НАН України, старший науковий співробітник доктор хімічних наук, професор Єременко Ганна Михайлівна, Інститут хімії поверхні НАН України, провідний науковий співробітник Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, хімічний факультет ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Оскільки вимоги до якості таких композицій, отриманих на основі діоксиду титану, постійно зростають, то проблема регулювання їхніх властивостей, незважаючи на велику кількість досліджень, залишається актуальною. Це вимагає додаткових досліджень колоїдно-хімічних властивостей таких систем для з’ясування умов агрегативної стійкості суспензій, яка є однією із визначальних характеристик суспензій і залежить від багатьох чинників: дисперсності твердої фази, електроповерхневих властивостей суспензій, складу дисперсійного середовища та його рН, тощо. Універсальним методом регулювання властивостей водних суспензій, в тому числі і агрегативної стійкості, є додавання до них поверхнево-активних речовин (ПАР) чи поліелектролітів. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: · вивчити вплив низькомолекулярних 1-1-зарядних електролітів (LiF, LiCl, KF, KCl, KBr, CsCl) на діаметр та дзета-потенціал частинок суспензій діоксиду титану; · дослідити адсорбцію та вплив поліметакрилової кислоти (ПМАК) з молярною масою 35·103 г/моль на діаметр і дзета-потенціал частинок суспензій діоксиду титану та встановити умови, за яких досягається ефективна стабілізація; · вивчити адсорбцію та вплив неіонної поверхнево-активної речовини TRITON X-100 та аніонної поверхнево-активної речовини ATLAS G-330 на діаметр і дзета-потенціал частинок суспензій діоксиду титану; · провести аналіз процесів міжчастинкової взаємодії, що відбуваються під час адсорбції низькомолекулярних електролітів, поверхнево-активних речовин та поліелектролітів у суспензіях TiO2, і встановити закономірності впливу цих процесів на розміри та форму агрегатів, які, у свою чергу, зумовлюють агрегативну стійкість дисперсних систем. Агрегативну стійкість суспензій оцінювали за діаметром частинок, який вимірювали методами седиментаційного аналізу („КФК-3”) і динамічного світлорозсіювання („Zetasizer 3000”, Malvern Instruments Ltd., UK), та швидкістю седиментації суспензій у полі відцентрових сил („LUMiFuge 114”, L.U.M GmbH, Німеччина).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
