Дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання туристичної галузі. Ліцензування, сертифікація і стандартизація у сфері туризму. Реалізація туристичного режиму в Україні. Відповідальність за порушення українського законодавства про туризм.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук 12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право Адмінстративно-правове регулювання туристичною галуззю Бедрак Наталія Олександрівна Київ 2010 Дисертацією є рукопис Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ УкраїниНауковий керівник доктор юридичних наук, професор Кузьменко Оксана Володимирівна, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права і процесу Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Діхтієвській Петро Васильович, Інститут повітряного і космічного права та масових комунікацій Національного авіаційного університету, завідуючий кафедри конституційного і адміністративного права кандидат юридичних наук, доцент Манжула Андрій Анатолійович, Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права та процесу Захист відбудеться 21.04. 2010 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03. у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом’янська, 1 З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ: ДП-680, м. Київ, пл. Солом’янська, 1 Автореферат розісланий 17.03.2010 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.В. Савченко 1. Усе це реалізується через розвиток і використання туризму. В Україні існує ціла низка проблем, що не сприяють розвиткові туристичної сфери, призводять до суттєвого руйнування економічних і соціальних відносин у туристичній сфері. Причинами неефективної реалізації конкурентних переваг унікального ресурсного потенціалу України є відсутність цілісної системи публічного управління туризмом у регіонах; підпорядкованість закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих та рекреаційних закладів, які надають туристичні послуги, різним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади; недосконалість нормативно-правової бази; повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму; недостатність державної підтримки та комплексного підходу до рекламування національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг; недостатність рівня розвитку інформаційної інфраструктури; недосконалість бази даних стосовно об’єктів туристичної сфери. Так, у 2009 р. Україну відвідали 16,5 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 18 % або майже на 3,7 млн. осіб менше, ніж у 2008 р. Спадання в’їзного турпотоку з країн ЄС відбулося за рахунок зменшення кількості подорожуючих з країн: Польща (на 52 % або на 2,2 млн. осіб), Словаччина (на 20 % або на 111,5 тис. осіб), Угорщина (на 30 % або на 250,1 тис. осіб), Німеччина (на 6 % або на 12 тис. осіб), Румунія (на 27 % або на 301,2 тис. осіб). За таких умов виникає потреба в дослідженні складових механізму адміністративно-правового регулювання цієї галузі, внесення пропозицій щодо їх удосконалення відповідно до міжнародних стандартів. Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі завдання: - дослідити організаційні форми туризму, запропонувати дефініції понять «туризм», «турист», «внутрішній туризм», «зовнішній туризм», «міжнародний туризм»; - здійснити аналіз представлених у законодавстві та науковій літературі класифікацій видів туризму, запропонувати авторські критерії їх розмежування; - вивчити природу та особливості туристичних ресурсів України, виокремити їх види; - дослідити сутність правового поняття «туристичний режим»; - проаналізувати поняття «механізм адміністративно-правового регулювання туристичної галузі», запропонувати визначення цієї категорії та виокремити його елементи; - розглянути особливості правового регулювання туристичної галузі; - з’ясувати зміст та особливості діяльності організаційно-структурних формувань, що здійснюють регулювання туристичною галуззю; - здійснити аналіз засобів адміністративно-правового регулювання туристичної галузі; - дослідити особливості адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про туризм; - виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання туристичної галузі. Використання соціологічного та статистичного методів надало можливість узагальнити юридичну практику, проаналізувати емпіричну базу Державної служби туризму і курортів за 2005-2009 рр., що стосується теми дисертаційного дослідження, здійснити анкетування працівників Міністерства культури та туризму України (проанкетовано 250 осіб) та споживачів туристичних послуг (250 осіб). Підсумки розроблення проблеми загалом, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки оприлюднено дисертантом у формі доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях: «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
