Поняття органів санітарно-епідеміологічної служби, їх сутність і особливості, місце та значення в системі органів виконавчої влади. Визначення сутності, підстав та особливостей їх адміністративно-юрисдикційної діяльності, шляхи вдосконалення в Україні.
При низкой оригинальности работы "Адміністративно-юрисдикційна діяльність санітарно-епідеміологічної служби", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО МАРТИНОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ УДК 342.951:351.77 «Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів санітарно-епідеміологічної служби» Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Харків - 2008 Загальна характеристика роботи Актуальність теми дослідження. Реалізація правової реформи в Україні передбачає трансформацію на демократичних засадах усіх основних державно-правових інститутів, запровадження нових принципів здійснення державної влади, вдосконалення діяльності органів, які за своїм призначенням повинні забезпечувати належні умови існування людини в суспільстві, у тому числі й пов’язані з охороною її здоров’я. Слід також зазначити, що у вітчизняній юридичній літературі проблемам адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби приділяється мало уваги та вони є ще недостатньо дослідженими. Огляд розвитку санітарно-епідеміологічної служби в Україні дає підстави віділити п’ять етапів її розвитку: - дореволюційний - зародження санітарно-епідеміологічної служби; - 1918-1932 рр. - створення санітарних організацій та установ, формування й зміцнення санітарних органів як обовязкових ланок охорони здоровя; - 1933-1949 рр. - створення державної санітарної інспекції, посилення державних контрольних функцій і диференціація санітарно-епідеміологічної роботи; – 1950-1990 рр. - утворення єдиної комплексної санітарно-епідеміологічної служби й посилення її ролі в плануванні та координації профілактичної роботи; проведення державної санітарної діяльності в рамках єдності попереджувального й поточного санітарного нагляду; розвиток матеріально-технічної бази, в тому числі будівництво і реконструкція приміщень усіх районних і міських санітарно-епідемічних станцій; - з 1991 р. - створення законодавчої бази для функціонування установ державної санітарно-епідеміологічної служби та центрів санепіднагляду; переорієнтація санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарного нагляду за обєктами зовнішнього середовища, пошук причин і факторів, що визначають стан здоровя, у тому числі захворюваність населення у зв’язку з проблемами екології, епідеміології, захворювань; освоєння нових методів роботи в системі інформаційної й правової забезпеченості населення щодо санітарного та епідеміологічного стану в суспільстві.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
