Адміністративно-правові засади здійснення державного контролю у сфері земельних відносин - Автореферат

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право Адміністративно-правові засади здійснення державного контролю у сфері земельних відносин Ємець Роман Олександрович Київ 2011 Дисертацією є рукопис. Однією з умов демократичного розвитку української держави є зміцнення правових основ забезпечення раціонального використання та охорони земель, оскільки суспільні відносини, що виникають у цій сфері, поширюються на всі галузі народного господарства, а їхня належна правова регламентація суттєво впливає на розвиток економіки та інші сфери життєдіяльності держави. Особливу стурбованість викликають факти корупції, зловживання службовим становищем, непрофесіоналізм у цій сфері, які у комплексі наносять невиправну шкоду як суб’єктам, так і об’єктам земельних відносин, спричиняють зростання недовіри населення до органів, які розпоряджаються земельними ресурсами. І лише поодинокі дослідження таких адміністративістів як І.А. Городецької, В.І. Курило, О.С. Мірошниченко, В.В. Хохуляк були присвячені характеристиці контролю як одного із засобів (способів) охорони земельних відносин в Україні. Таким чином, важливість державного контролю як найефективнішого засобу забезпечення законності у сфері земельних відносин, з одного боку, недостатня розробленість теоретичних положень щодо його здійснення та недосконалість правового забезпечення у цій сфері - з іншого, обумовлюють актуальність та важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних із адміністративно-правовими засадами здійснення державного контролю у сфері земельних відносин, а також їхнім розвитком і удосконаленням. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правові засади здійснення державного контролю у сфері земельних відносин. Основні з них такі: вперше: – запропоновано класифікацію об’єктів державного контролю у сфері земельних відносин, які об’єднано у п’ять груп: загальний об’єкт, який являє собою усі землі в межах державних кордонів; права на землю; поведінка суб’єктів у сфері земельних відносин; права суб’єктів у сфері земельних відносин як об’єкт державного контролю; діяльність самих державних органів в сфері земельних відносин; набула подальшого розвитку характеристика предмету державного контролю в сфері земельних відносин, у зв’язку з чим зроблено узагальнюючий висновок, що конкретизація переліку питань, явищ, відносин, процесів, які складають предмет державного контролю в сфері земельних відносин (документи, гроші, майно, речі, тощо), захищає права, свободи та законні інтереси інших, окрім контролюючих органів, суб’єктів земельних правовідносин; – комплексно визначено узагальнюючі види державного контролю у сфері земельних відносин, до яких віднесено: зовнішній та внутрішній контроль; відомчий (галузевий) і надвідомчий контроль; попередній, поточний та наступний контроль; удосконалено: – поняття форм державного контролю у сфері земельних відносин, під якими пропонується розуміти закріплені нормами земельного та суміжних галузей права способи здійснення державними органами та посадовими особами своїх контрольних повноважень у сфері земельних відносин з метою виконання поставлених перед ними завдань; – визначення поняття земельних відносин як об’єкту адміністративно-правового регулювання, під якими запропоновано розуміти врегульовані нормами адміністративного законодавства суспільні відносини, що виникають між органами державної влади, місцевого самоврядування та іншими суб’єктами адміністративного права з приводу володіння, користування, розпорядження, а також охорони земельних ресурсів, характеризуються наявністю у суб’єктів прав та обов’язків, які гарантуються і забезпечуються державою; – визначення правового забезпечення державного контролю земельних відносин, під яким пропонується розуміти сукупність законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, у яких закріплені загальні засади здійснення зазначеного контролю, а також певні особливості, пов’язані з його суб’єктним складом, об’єктом та предметом контролю, організаційними та процедурними аспектами його реалізації; – класифікацію суб’єктів державного контролю у сфері земельних відносин, до яких віднесено: 1) Верховну Раду України; 2) Президента України; 3) центральні та місцеві органи виконавчої влади; 4) суди. Дніпропетровськ, 13 травня 2011 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративного процесу і адміністративної діяльності ОВС Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Публікації.