Звукосимволічні властивості початкових приголосних звукосполучень у сучасній англійській мові - Автореферат

У нашому дослідженні не вживаються терміни фонестема або біфон (який також є вживаним у мовознавстві) для позначення таких сполучень приголосних, оскільки серед звукокомплексів, що досліджуються, є не тільки сполучення з двох елементів (біфони), але й з трьох, отже вони не є біфонами. Термін фонестема було запропоновано для позначення звукокомплексів з певним значенням або відтінком значення, а в дисертаційному дослідженні намагаємося довести, що англійські початкові сполучення приголосних мають певні звукосимволічні значення, отже вживання зазначеного терміну є передчасним та неприйнятним для цього етапу роботи. Тому для позначення початкових приголосних сполучень в дослідженні вживаються, як правило, слова звукокомплекси, оскільки вони мають якості звуків (артикулюються в певному місці певним чином) та фонокомплекси. Проте до цього часу не достатньо вивчено звукосимволічні властивості початкових сполучень приголосних, не систематизовано їх значення та остаточно не доведено їх звязок із конотацією слова та тексту. У дисертації особливе значення приділено методологічним вимогам, які полягають у тому, що жодне наукове дослідження не може бути здійснене без визначення вихідних термінів, принципів і методів аналізу, оскільки опис предмета вивчення суттєво залежить від погляду, прийнятого дослідником, і використаних ним методів.У радянському мовознавстві дослідження проблеми звукосимволізму почалися здебільшого в другій половині 60-х років і здійснювалися у декількох напрямках, хоча дослідники обмежувались протягом тривалого часу вивченням лише звуконаслідувальних слів. У проведеному нами експерименті використовувалася шкала з пятьма значеннями, усі приголосні сполучення оцінювались за шістьма вимірами (шкалами): шкала сили, шкала оцінки, шкала активності, шкала рівності, шкала жорсткості, шкала розміру. Отримані середні оцінки початкових приголосних сполучень за 6 шкалами свідчать про звязок між ознаками та сполученнями, тобто звучанням та значенням (наприклад, статистично підтверджується, що “сильними” є сполучення приголосних Br-, Kr-, Dr-, Fr-, Gr-, Pr-, Sk-, Spr-, St-, Str-, Thr-, Tr-; “слабкими” - Fl-, Pl-, Sf-, Ts-тощо). Так, всі перераховані сполучення, що містять елемент l, характеризуються як “слабкі”, “приємні” та “маленькі” (крім Gl-), у той час як сполучення з елементом r мають значення “сильних” і в більшості випадків “неприємних”, “швидких”, “жорстоких” та “великих”. Підрахувавши частоту вживання кожного сполучення в кожному тексті (знайдено 788 лексем з початковими приголосними сполученнями: 468 випадків у творах з ПК та 320 у творах з НК) та застосувавши критерій ?2 для аналізу звукової форми віршованих текстів, обєднаних у різні за конотативним значенням групи, було встановлено, що підвищена частота вживання “приємних” звукокомплексів (Fl-, Gl-та Pl-) спостерігається у текстах з ПК, частота вживання “неприємних” сполучень (Bl-, Kr-та Fr-) більша у текстах з НК.Початкові приголосні сполучення корелюють між собою, тобто виявляють подібні символічні значення. Виявилось, що найбільш символічно активними є сполучення Fl-, Pl-та Kr-, а найбільш символічно активною шкалою - шкала “сили”. Фонетико-символічний аналіз лексичних одиниць англійської мови, які включають у свій склад початкові звукокомплекси, проводився у два етапи в залежності від способу категорізації лексики: 1) згрупування слів з початковими фоносполученнями за пятьма семантичними категоріями, запропонованими Ж.-М. Виявлено існування значущих звязків між певними початковими звукокомплексами та морфологічними категоріями англійської мови (сполучення Kr-, Kl-, Br-, Tw-та Dr-є найбільш вживаними серед іменників, сполучення Sk-та Pr- - серед дієслів й сполучення Sl-, Fr-, Pr-та Gl- - серед прикметників). Квантитативний аналіз звукової форми віршів, обєднаних у різні за значенням групи (вірші з позитивною конотацією - ПК та негативною конотацією - НК), виявив існування взаємозалежності між вживанням “приємних” звукокомплексів (Fl-, Gl-, Pl-) та текстами з ПК, та частотністю “неприємних” сполучень (Bl-, Kr-, Fr-) та віршами з НК.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Досліджені за допомогою психолінгвістичного аналізу звукокомплекси мають символічні властивості. Початкові приголосні сполучення корелюють між собою, тобто виявляють подібні символічні значення. Ця подібність значною мірою обумовлена не першим, а другим компонентом сполучення - звуками [r] та [l]. За допомогою квантитативних методів (кореляційного аналізу) побудовано фоносемантичне поле (ФСП), яке відображає парадигматичні звязки між досліджуваними звукосполученнями. Утворені парадигми фоносполучень знаходяться у співвідношенні додаткової дистрибуції й покривають різні ділянки семантичного (ознакового) поля.

2. Використання понять “символічний потенціал звука” та “символічна активність шкали” уможливили ранжування сполучень звуків англійської мови за їх символічним потенціалом (СП), а шкали - за символічною активністю (СА). Виявилось, що найбільш символічно активними є сполучення Fl-, Pl- та Kr-, а найбільш символічно активною шкалою - шкала “сили”. Більше того, можна стверджувати, що найбільша символічна активність притаманна позитивним полюсам (4 з шести).

3. Фонетико-символічний аналіз лексичних одиниць англійської мови, які включають у свій склад початкові звукокомплекси, проводився у два етапи в залежності від способу категорізації лексики: 1) згрупування слів з початковими фоносполученнями за пятьма семантичними категоріями, запропонованими Ж.-М. Петерфальві; 2) виокремлення семантичних груп на основі подібності словникових дефініцій (семантичних компонентів).

У результаті першого експерименту було встановлено існування звязку між певними лексико-семантичними категоріями (семантичними підкласами слів) та певними початковими приголосними сполученнями. Різні семантичні підкласи мають неоднакову символічну активність. Найбільша символічна активність притаманна підкласу “сприйняття на слух”.

У другому експерименті проводився компонентний аналіз, який виявив фонетичне значення кожного приголосного сполучення. Ці значення, які належать до так званого обєктивного звукосимволізму, відповідають значенням субєктивного звукосимволізму, знайденим за допомогою психолінгвістичного експерименту. 13 найбільш символічно активних підкласів, що було виокремлено за результатами компонентного аналізу, є підгрупами більш загальних пяти підкласів, що виокремив Ж.-М. Петерфальві. Фоносполучення мають неоднаковий символічний потенціал, але за результатами обох експериментів найбільший символічний потенціал має звукокомплекс Pr-

4. Серед виявлених фонетико-семантичних звязків є такі, які не обовязково обумовлені дією звукосимволізму. Не виключено, що звязок звукокомплексів (Bl-,Br-, Gl-, Gr-, St- тощо) з певним сигніфікативним значенням лексичних одиниць сучасної англійської мови обумовлений семантикою індоєвропейських коренів, частина яких, на думку фахівців, могла мати звуконаслідувальний характер. Але той факт, що індоєвропейські приголосні Bh, Dh, Gh, B, D, G та інші зазнали в германських мовах певних змін (пересув приголосних), спонукає зробити висновок, що звязок між семантикою та формою англійських лексем може бути наслідком так званого вторинного звукосимволізму.

5. Виявлено існування значущих звязків між певними початковими звукокомплексами та морфологічними категоріями англійської мови (сполучення Kr-, Kl-, Br-, Tw- та Dr- є найбільш вживаними серед іменників, сполучення Sk- та Pr- - серед дієслів й сполучення Sl-, Fr-, Pr- та Gl- - серед прикметників). Іменники є найбільш символічно активними; найменш символічно активними виявилися дієслова. Оскільки дані про символічні властивості лексем, що належать до різних частин мови, отримані фахівцями на матеріалі декількох мов, у тому числі англійської, не збігаються, можна припустити, що встановлений у дисертації звязок тих чи інших звукосполучень з певною частиномовною категорією носить опосередкований характер і первинно обумовлений семантичними, а не морфологічними властивостями лексичних одиниць.

6. Квантитативний аналіз звукової форми віршів, обєднаних у різні за значенням групи (вірші з позитивною конотацією - ПК та негативною конотацією - НК), виявив існування взаємозалежності між вживанням “приємних” звукокомплексів (Fl-, Gl-, Pl-) та текстами з ПК, та частотністю “неприємних” сполучень (Bl-, Kr-, Fr-) та віршами з НК. Вищезгадані звукосполучення мають великий символічний потенціал, а твори з ПК символічно активніші, ніж вірші з НК.

Фоносемантичне дослідження прозових творів з ПК та НК та аналіз кожного уривку окремо показав, що створення позитивного мотиву у прозових текстах досягається підвищеною вживаністю початкових сполучень - Fl-, Gl-, Pl- та Sp-, негативного мотиву - Br-, Fr-, Str-, Thr- та Tr-. Найбільш символічно активними є прозові твори з позитивною конотацією (аналогічно поезії). Найбільший символічний потенціал у прозових творах спостерігається у сполучень Fl-, Thr-, Gl-, Pl-, Str-, Fr-, Sp-, Tr- та Br-. Звукокомплекси Fl-, Gl-, Pl- та Fr- є найбільш символічно активними як у прозі, так і в поетичних творах. Встановлено переважання сполучень, у складі яких є фонема [r], у поетичних та прозових текстах з негативним емоційним мотивом, в той час як у творах з ПК домінують сполучення з другим або третім елементом [l]. Значущі звязки між звуковою формою та змістом кожного уривку окремо дають підстави стверджувати, що звучання прозового твору тісно повязане з його змістом.

7. Порівняльний аналіз трьох видів текстів (поезія, проза, газетні статті) дозволяє вважати, що кожен із видів текстів характеризується підвищеним вживанням певних приголосних сполучень: поезія - Sn-, Bl-, Br-, Fl-, Gl-, Fr- та Sm-; проза - Gr-, Shr-, Sk-, Spl-, Dr-, Spr-, Sw-, Bl- Tw-, Sl-, Gl- та Fl-; газети - Pr-, Sp-, Tr-, St- та Kw-. Найбільший потенціал спостерігається у сполучення Pr-, найвищий ступень активності - у газетних текстах. Слід підкреслити, що підвищена частота вживання початкових сполучень може бути обумовлена не тільки явищем звукового символізму, але й частотою вживання певних слів.

8. Запропоновано нову методику розрахунків фонетичного значення (ФЗ) (категорії, що була введена О.П. Журавльовим) для текстів поезії, прози та газет. Введено формулу для таких підрахунків.

Існування фонетичного значення деяких поетичних та прозових текстів не викликає сумніву і доведено за допомогою спеціальних методик. Проведений аналіз дає підставу лише припускати, що фонетичне значення притаманне певною мірою і публіцистичним текстам. Це значення публіцистичні тексти можуть отримувати завдяки вживанню в них слів з початковими сполученнями приголосних. Досліджені газетні тексти виявляють такі ознакові значення: “сильний”, “добрий” та “приємний”. Але для отримання більш обґрунтованих висновків потрібні подальші психолінгвістичні та статистичні дослідження.

До перспективних напрямків подальшого дослідження, на нашу думку, можна було б віднести: комплексне вивчення звукосимволічних властивостей та опис семантики початкових приголосних сполучень в інших мовах; проведення подальшого етимологічного аналізу звукозображувальної лексики з застосуванням фоносемантичного аналізу; фонетико-семантичне дослідження сполучень фонем у публіцистичних текстах; дослідження ФЗ різних публіцистичних текстів на матеріалі різних мов.

1. Львова Н.Л. Семантична структура дієслова та іменника. Взаємодія у тексті // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 12 (3). Германська філологія. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 138 - 141.

2. Львова Н.Л. Про символіку початкових приголосних сполучень в сучасній англійській мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип.188-189. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С.47-61.

3. Львова Н.Л. Символічний потенціал початкових приголосних сполучень у сучасній англійській мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 206-207. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 255-266.

4. Львова Н.Л. Звукова символіка початкових сполучень фонем у лексичному складі сучасної англійської мови // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 213. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 3-14.

5. Львова Н.Л. Виявлення фонетико-семантичних звязків початкових приголосних сполучень англійської мови за допомогою компонентного аналізу // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 231. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 137-155.

6. Львова Н.Л. Дослідження звукосимволічних звязків між англійськими початковими приголосними сполученнями та морфологічними категоріями // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. - Черкаси: ЧДТУ, 2005. - Число девяте. - С. 255-258.

7. Lvova N. Semantic functions of English initial consonant clusters // Glottometrics (electronic journal).- Lьdenscheid: RAM-Verl., 2005.- № 9. - - Р. 21-27.

8. Львова Н.Л. Вивчення фоносемантичних звязків у текстах з позитивною та негативною конотацією // Studia Germanica Et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання: Науковий журнал - Донецьк: Дон НУ, 2005. - Т.2. - № 1(4). - С. 34-43.

9. Львова Н.Л. Вимірювання фонетичного значення тексту // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 234. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 38-46.

10. Львова Н.Л. Фонетико-семантичне дослідження трьох видів текстів // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 232. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 180-191.