Генезис європейської системи захисту прав людини. Ідентифікація поняття правосуддя. Реалізація права на справедливий судовий розгляд. Ретроспективний аналіз теоретичного і практичного розвитку концепції права на звернення з індивідуальною заявою.
Аннотация к работе
Одним із найважливіших міжнародних судових органів у сфері захисту прав людини в цей період став Європейський Суд із прав людини (далі - ЄСПЛ), що функціонує на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. та є унікальним міжнародним органом. Специфічною рисою системи захисту прав людини в рамках Ради Європи стало забезпечення права особи на звернення з індивідуальною заявою до ЄСПЛ. Але у звязку зі щорічним збільшенням кількості звернень до Суду, що станом на березень 2011 р. склала 145700 заяв, які очікують розгляду, середній строк розгляду справи в Страсбурзі досяг 6 років. Значної трансформації зазнавав міжнародно-правовий механізм доступу до Суду під впливом положень Протоколу №14 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який змінює контрольну систему Конвенції, що набрав чинності 1 червня 2010 р. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу доктринальних основ, правової регламентації та практики реалізації права на звернення з індивідуальною заявою розкрити й узагальнити теоретичні і практичні засади доступу до правосуддя у ЄСПЛ.«Міжнародно-правова характеристика права на правосуддя в європейській системі захисту прав людини» складається з трьох підрозділів, у яких досліджуються передумови формування та подальше становлення міжнародних правозахисних систем, поняття та розвиток права на правосуддя, його еволюція в міжнародно-правових актах, визначаються засоби реалізації права особи на правосуддя в Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. На підставі аналізу практики досліджено прояви специфічної природи Суду та виділено його інституційні особливості, які полягають у тому, що Суд розглядає лише заяви про конкретні порушення конвенційних прав; Суд тлумачить Конвенцію відповідно до сучасних реалій, щоб забезпечити ефективність конвенційних гарантій; сфера регулятивного впливу положень Конвенції значно ширша за компетенцію Суду. «Право на правосуддя в системі гарантій міжнародно-правового захисту прав людини» досліджуючи інститут права на правосуддя, дисертант аналізує доктринальні підходи щодо визначення поняття правосуддя, звертаючись до першоджерел, відомих сучасній науці («Призначення візира», трактат Гуго Гроція «Про право війни і миру», проект «Декларації прав людини і громадянина з наступним планом справедливої, мудрої і вільної конституції» Жана-Поля Марата). «Право на справедливий судовий розгляд та право на ефективний засіб правового захисту в європейській системі захисту прав людини як елементи права особи на правосуддя» присвячено аналізу змісту положень статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, дослідженню прецедентної практики ЄСПЛ із питань визначення понять ефективного засобу правового захисту, незалежного і неупередженого суду, розумних строків розгляду справи, рівності і змагальності сторін у процесі, що є складовими елементами справедливого судового розгляду. «Право на звернення в механізмі доступу до Європейського Суду з прав людини» складається з пяти підрозділів і присвячений аналізу міжнародно-правового механізму доступу до правосуддя в ЄСПЛ як фактору, що впливає на ефективність реалізації права на індивідуальну заяву.Ідея міжнародного правосуддя завжди уявлялася як дещо екстраординарне, тому доступ до міжнародних судів має специфіку, обумовлену цілями та завданнями міжнародного правосуддя й особливостями реалізації права на звернення з індивідуальною заявою. Воно містить необхідні параметри, які є передумовою реалізації права на звернення з індивідуальною заявою, та представляє собою сукупність міжнародно-правових норм і засобів, що існують у формі тріади обєднаних між собою структурно-функціональними звязками компонентів: юрисдикції Суду, субсидіарної природи Суду та умов прийнятності індивідуальних заяв. За час функціонування в умовах інтенсивного зростання заяв Суд виробив власні новаторські підходи до процедури розгляду справ. Нова процедура розгляду індивідуальних заяв у порядку їх пріоритетності має суперечливий характер, оскільки з одного боку сприятиме вирішенню найбільш актуальних і серйозних справ про порушення прав людини, а з іншого - вплине на продовження строків очікування розгляду інших заяв. Із метою збереження ефективності реалізації права на звернення з індивідуальною заявою про порушення Конвенції за умов постійного збільшення кількості звернень до Суду європейська система захисту прав людини постійно вдосконалювалася.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У результаті проведеного дослідження виконано наукове завдання, що має значення для науки та практики, і зроблено такі висновки.
1. Ідея міжнародного правосуддя завжди уявлялася як дещо екстраординарне, тому доступ до міжнародних судів має специфіку, обумовлену цілями та завданнями міжнародного правосуддя й особливостями реалізації права на звернення з індивідуальною заявою. Ця специфіка може бути відображена в понятті «міжнародно-правовий механізм доступу до ЄСПЛ». Воно містить необхідні параметри, які є передумовою реалізації права на звернення з індивідуальною заявою, та представляє собою сукупність міжнародно-правових норм і засобів, що існують у формі тріади обєднаних між собою структурно-функціональними звязками компонентів: юрисдикції Суду, субсидіарної природи Суду та умов прийнятності індивідуальних заяв.
2. Право на правосуддя посідає особливе місце серед загальновизнаних прав людини, тому що за умов його неналежної реалізації втрачається можливість захисту від порушення всього переліку гарантованих прав. Створена в рамках Ради Європи система захисту прав людини є прикладом високоефективного механізму реалізації права індивідів на правосуддя. Але у звязку зі зростанням кількості очевидно неприйнятних та повторних заяв, наявність яких є наслідками системних проблем національних правових систем держав - сторін Конвенції, строки розгляду справ у Суді значно зросли.
3. За час функціонування в умовах інтенсивного зростання заяв Суд виробив власні новаторські підходи до процедури розгляду справ. Він перейшов до практики одночасного винесення рішень про прийнятність та по суті справи; виробив уніфіковані вимоги до оброблення індивідуальних заяв; мінімізував бюрократичні перешкоди при переданні повторюваних справ державам-відповідачам. Перспективною виявилася практика винесення пілотних рішень, було врегульовано велику за обсягом категорію справ, що очікували розгляду з аналогічних питань. Нова процедура розгляду індивідуальних заяв у порядку їх пріоритетності має суперечливий характер, оскільки з одного боку сприятиме вирішенню найбільш актуальних і серйозних справ про порушення прав людини, а з іншого - вплине на продовження строків очікування розгляду інших заяв.
4. Із метою збереження ефективності реалізації права на звернення з індивідуальною заявою про порушення Конвенції за умов постійного збільшення кількості звернень до Суду європейська система захисту прав людини постійно вдосконалювалася. Результатом еволюційного розвитку та системного реформування, з набранням чинності Протоколу №14 до Конвенції, стало створення нової системи доступу до ЄСПЛ, яка, незважаючи на надзвичайну перевантаженість Суду, зберегла безоплатним право на звернення з індивідуальною заявою.
5. Основними правовими наслідками трансформації умов реалізації права на звернення до ЄСПЛ після вступу Протоколу №14 до Конвенції стало продовження строку повноважень суддів; запровадження спрощеного механізму винесенню рішень про прийнятність заяв та по суті заяв, що стосуються чітко виробленої прецедентної практики Суду; запровадження нового критерію прийнятності індивідуальних заяв - обовязковість наявності в заявника суттєвої шкоди.
6. Позитивний вплив положень Протоколу №14 до Конвенції на реалізацію права на звернення до Суду, насамперед, полягає в скороченні строків розгляду індивідуальних заяв та зменшення внаслідок цього завантаженості Суду. Це повязано з можливістю звуження права на доступ до Суду у звязку зі зміною порядку ухвалення рішення про визнання заяви неприйнятною, оскільки питання про початок судової процедури передається у провадження одного судді.
7. За наявності безумовних позитивних рішень слід визнати, що існує вірогідність зниження рівня доступу до ЄСПЛ у звязку з доповненням Протоколом №14 умов прийнятності індивідуальних заяв критерієм обовязковості «суттєвої шкоди», тому що поняття «суттєва шкода» представляє собою дуже абстрактну категорію. Через відсутність нормативної конкретизації це може стати причиною відхилення великої кількості індивідуальних заяв, що за своєю суттю є порушеннями Конвенції та потребують розгляду Судом.
8. Незважаючи на те, що право на звернення з індивідуальною заявою було збережено в ході Інтерлакенського процесу, такі фактори, як ускладнення міжнародно-правового механізму доступу до ЄСПЛ додатковим критерієм прийнятності, що має оціночний характер, та політика пріоритизації заяв свідчать про те, що процес конституалізації Суду набирає обертів.
10. Суперечливість результатів реформування ЄСПЛ є свідченням того, що вирішення проблеми належного забезпечення захисту прав людини перебуває в площині національних правових систем та полягає в необхідності імплементації міжнародних стандартів відправлення правосуддя й виконання судових рішень. Це пояснюється тим, що ЄСПЛ не може замінити собою внутрішньодержавну судову систему, а лише за допомогою своєї практики може стати важливим орієнтиром на шляху вдосконалення національних засобів захисту прав людини, що отримало своє закріплення в «Плані дій» до Інтерлакенської декларації від 19 лютого 2010 р.
11. У світлі забезпечення ефективності права на звернення з індивідуальною заявою доцільно погодитися з пропозицією Д.М. Супруна щодо впровадження змін до Конвенції, повязаних із регламентацією інституту доповідача по справі. Запорукою професіоналізму та неупередженості доповідача може стати створення окремого інституту Генеральних адвокатів на зразок Суду ЄС. Також раціональним буде створення на базі Конвенції системи тісного взаємозвязку Суду з національними судовими інстанціями, що не тільки дозволить значно полегшити діяльність Суду при розгляді конкретних справ, але й створить передумови ефективної взаємодії Суду з національними правопорядками її держав-учасниць, зокрема у питанні гармонізації методів тлумачення конвенційних норм.
Список литературы
У фахових виданнях: 1. Севостьянова Н.І. Роль 14 Протоколу до ЄКПЛ в реформуванні Європейського Суду з прав людини / Н.І. Севостьянова // Актуальні проблеми політики : Зб. наук. праць - О.: Фенікс, 2009. - Вип.37. - С. 76-83.
2. Севостьянова Н.І. «Виконання рішень Європейського Суду з прав людини як форма імплементаційних процесів» / Н.І. Севостьянова // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. - О.: Юрид. л-ра, 2010. - Вип. 52. - С. 310-315.
3. Севостьянова Н.І. «Процедура прийняття пілотних рішень в Європейському Суді з прав людини» / Н.І. Севостьянова // Правова держава: наукове видання. - О.: Астропринт, 2010. - Вип. 12. - С. 375-381.
4. Севостьянова Н.І. «Інтерлакенська декларація як новий етап реформування Європейського Суду з прав людини» / Н.І. Севостьянова // Митна справа. 2010 - О. - №2(68). - ч. 2 - С. 187-192.
5. Севостьянова Н.І. «Право на справедливий судовий розгляд в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» / Н.І. Севостьянова // Митна справа. 2010 - О. - №5(71). - ч. 2. - С. 178-185.
Інші видання: 1. Sevostianova N.I. Jurisdiction and Key Case Law Issues of the European Court of Human Rights / N.I. Sevostianova // National University «Odesa Academy of Law». - O.: Feniks, 2011. - 126 p.
2. Севостьянова Н.І. 10 помилок при зверненні до Європейського суду з прав людини / Н.І. Севостьянова // Юстиніан - К, 2010. - №9(87). - С.51-55.
3. Севостьянова Н.І. Instigating a procedure in European Court of Human Rights / Н.І. Севостьянова // Держава і право: de lege praeterita, instante, futura. - Миколаїв, 2009, С. 384.
4. Севостьянова Н.І. Принцип субсидіарності юрисдикції Європейського Суду з прав людини / Н.І. Севостьянова // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави : Зб. тез доповідей Міжнародної щорічної наук. конфер. молодих вчених, аспірантів і студентів. - Л.; О. - 2010. - С. 64-66.
5. Севостьянова Н.І. Право на індивідуальну заяву: самостійне право чи процесуальна гарантія прав? / Н.І. Севостьянова // Від громадянського суспільства - до правової держави : Тези V Міжнародної наук. конфер. студентів та молодих вчених. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. - С.202-203.
6. Севостьянова Н.І. «Участь України в Страсбурзькому правозахисному механізмі» / Н.І. Севостьянова // Тенденції та пріоритети реформування законодавства України: Матеріали Всеукр. науково-практ. конфер.: у 2-х ч. - Запоріжжя : Істина, 2010. - Ч.1. - С. 66-67.
7. Севостьянова Н.І. «The meaning of the victim status in practice of the European Court of Human Rights» / Н.І. Севостьянова // Государство и право в условиях глобализации: реалии перспективы. Сборник научных трудов. Материалы ІІ Междун. науч.-практ. конфер. - Симферополь: КРП «Крымучпедгиз», 2010. - С.446-447
8. Севостьянова Н.І. «Поняття жертви у тлумаченні Європейського Суду з прав людини» / Н.І. Севостьянова // Реформування правової системи України в контексті розбудови правової держави та євроінтеграції: тези доповідей, Дніпропетровськ, 26 квітня 2010 р. - Д.: Вид-во ДУЕП, 2010. - С. 64-66
9. Севостьянова Н.І. «Individual petition mechanism within Human Rights System of the Council of Europe and United Nations» / Н.І. Севостьянова // Актуальні проблеми право творення в сучасній Україні. Матеріали науково-практичної конференції. 29 квітня- 1 травня 2010 р. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2010. - С.475-477
10. Севостьянова Н.І. «Право на ефективний захист в Європейській Конвенції про захист прав людини» / Н.І. Севостьянова // Правове життя сучасної України. Тези доповідей наук. конф. професорсько-викладацького і аспірантського складу. - О.: Фенікс, 2010. - С. 718-721
11. Севостьянова Н.І. Новий критерій прийнятності індивідуальних заяв до Європейського Суду з прав людини (перші рішення після Протоколу №14). - Верховенство права та права людини: Матеріали Міжнародної науково-практич. конфер., 11-12 серпня 2010 р., - Запоріжжя: «Істина», 2010. - С.34
12. Севостьянова Н.І. «Crisis of success» of the European Court of human rights / Н.І. Севостьянова // Сучасне міжнародне та вітчизняне право як регулятор суспільних відносин: матер. міжн. науково-практичної конференції (м. Одеса, 7-8 жовтня 2010 р.): у 3х частинах. - О.: ГО «Причорноморська фундація права», 2010. - ч.1. - С. 90-91
13. Севостьянова Н.І. European Court of Human Rights - endless quest for efficient justice // Міжнародні читання, присвячені памяті професора імператорського новоросійського університету П.Є. Казанського (Одеса, 22-23 жовтня, 2010 р.): матеріали Міжнародної конференції. - О. - 2010. - С.105-108
14. Севостьянова Н.І. Evolution of the right to a fair trial // Міжнародна конференція «Розбудова демократичного суспільства після Нюрнберзького трибуналу»: матеріали міжнародної конференції. - О. - 2010. - С. 197-202