Аналіз впливу зовнішніх умов існування місцевих єзуїтських осередків у 1648-1700 рр. на зміни у їх матеріальному стані і структурі освіти. Учнівський склад українських шкіл ордену. Тенденції у змінах рівня інтелектуальної підготовки і досвіду викладачів.
Аннотация к работе
Зокрема, встановлення глибини якісного регресу місцевих навчальних закладів ордену у другій половині XVII ст. дозволить визначити ступінь їх спроможності до ретрансляції західної культури. Історія єзуїтської освіти в Україні у другій половині XVII ct. уособлює складну сутність таких стосунків - поєднання мирного контакту з ворожим ставленням до іншого культурного світу. Все це й обумовило наше звернення до вивчення історії єзуїтського шкільництва на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII ст. Теоретико-методологічною базою дослідження стали принципи: 1) історизму, який дозволив вивчити діяльність українських єзуїтських шкіл у другій половині XVII ct., враховуючи історико-культурні умови їх існування; 2) обєктивності, що дав можливість, на основі неупередженого аналізу числених фактів, виявити закономірності, які були характерні для розвитку освітніх закладів ордену на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII ct.; 3) системності, що дозволив розглядати окремі аспекти проблематики дисертації як елементи цілісності, які є тісно повязані між собою. Реалізація цих принципів здійснювалася автором насамперед через застосування спеціально-історичних методів наукового дослідження: 1) проблемно-хронологічного, який дозволив комплексно вивчити усі головні аспекти історії українських шкіл ордену у другій половині XVII ct.; 2) методу періодизації, що дав змогу виділити у розвитку навчальних закладів “Товариства Ісуса” в Україні у другій половині XVII ct. кілька якісно різних етапів; 3) описового, що надав можливість детально зясувати зміст складових єзуїтської освіти; 4) історико-системного, який дозволив дослідити українські навчальні заклади ордену в якості елементів цілісної структури, функціонування якої обумовлюється дією спільних детермінант; 5) порівняльно-хронологічного, який дав можливість співставити результати, досягнені на різних етапах змін, що тривали в єзуїтському шкільництві на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII ct.; 6) історико-порівняльного, який дав змогу співставити ці зрушення з синхронними змінами в інших регіонах Речі Посполитої чи Польської провінції ордену; 7) персонологічного, що дозволив зясувати обсяги і структуру науково-культурного спадку педагогів українських єзуїтських шкіл у другій половині XVII ct.Майхровіч і ін.), у працях яких було наведено низку відомостей щодо діяльності українських шкіл ордену у другій половині XVII ст.1. Вона містила чимало нової інформації про нормативно-правову базу, структуру і зміст освітньої діяльності ордену, підготовку викладачів, конгрегації учнів, науково-культурне значення українських єзуїтських шкіл у другій половині XVII ст., “справу Львівської академії”. Істотні зрушення відбуваються у міжвоєнний період також у вивченні теологічної і філологічної складових єзуїтської освіти, формування її нормативної бази, рівня підготовки викладачів в Польській провінції ордену у другій половині XVII ст., діяльності релігійних конгрегацій учнів українських шкіл “Товариства Ісуса” 3. Лібералізація з 1956 р. внутрішньополітичного життя у ПНР сприяла деверсифікації підходів до вивчення історії шкіл “Товариства Ісуса” на українських землях Речі Посполитої у 1648-1700 рр. В результаті, у другій половині 1950-х - першій половині 1960-х рр., поряд з антиєзуїтським напрямком польської історіографії проблеми (праці Я. У першому випадку маються на увазі матеріали щодо пошкодження майна українських єзуїтських осередків у 1648-1651 рр. В другому - документи українсько-польських переговорів (1649 р.), що розкривають ставлення козаків до ордену і бачення ними перспектив його діяльності в Україні.