Взаємовідносини Німеччини з Північноатлантичним Альянсом та Європейським Союзом. Сутність та перспектива розвитку відносин Німеччини з Україною. Основні вектори, проблеми і тенденції у зовнішній політиці. Розширення контактів з країнами Південної Азії.
Аннотация к работе
В епоху глобалізації зовнішня політика більше, ніж коли б то не було стає світовою внутрішньою політикою. З припиненням конфлікту між Сходом і Заходом перед німецькою зовнішньою політикою відкрилися нові шанси: в Європі, а також у всьому світі. Німеччина взяла на себе зрослу міжнародну відповідальність, яка лягла на плечі країни в результаті змін у світовій політиці, і разом з партнерами в усьому світі активно виступає за демократію, права людини й діалог між культурами. Це в особливій мірі відноситься до Німеччини - вже тому, що розташована в центрі Європи країна несе основну відповідальність за розвязання обох світових воєн, або тому, що вона більше за інших була порушена такими явищами, як «холодна війна» і зникнення біполярного світопорядку в кінці 80-х років. Після гіркого досвіду двох світових воєн це диктувалося неодмінним бажанням сусідів утримати німців за допомогою інтеграції та контролю від ексцесів ; це диктувалося також елементарними потребами німців в світі, безпеки, процвітання і демократії, а також розумінням того, що інтеграція їх країни є передумовою для воззєднання Німеччини.Прийнято вважати, що інтеграція Західної Німеччини в західні міждержавні інститути, головними з яких були Європейське обєднання вугілля і сталі, що стало прообразом ЄС, і НАТО, принесла великі геополітичні вигоди цій країні. До моменту приходу до влади в ФРН у 1998 р. червоно-зеленої коаліції Герхарда Шредера і Йошки Фішера перед країною стояли в основному ті ж самі зовнішньополітичні проблеми, які на заключному етапі свого правління вирішувала коаліція ХДС і ВДП. Канцлер ФРН і лідер червоно-зеленої коаліції Шредер(1998-2005) був першим керівником німецької держави за останні 50 років, який став говорити про Німеччину як про велику державу. Мова йде як про істотні розбіжності між урядом ФРН, федеральними землями і німецьким бізнесом, з одного боку, та Європейською комісією - з іншого, з широкого кола соціально-економічних питань, повязаних з європейською інтеграцією та зовнішньополітичними акціями, спрямованими проти політики США і ряду їх союзників в Іраку [16, c. Спочатку планувалося, що мігранти пробудуть в країні не більше двох років, однак постійно ввозити в країну нову робсилу німецьким підприємствам було невигідно, тому текст договору між двома країнами змінили.Завдяки Єдиному європейському акту від 1986 р., Договору про Європейський Союз, підписаної в Маастрихті 7 лютого 1992, і Амстердамському договору від 2 жовтня 1997 р. були зроблені важливі кроки по шляху обєднання Європи. З 1 січня по 30 червня 2007 р. Німеччина головувала в Європейському раді глав держав і урядів під девізом «спільно будувати Європу». Україна та Німеччина були змушені фактично на порожньому місці розбудовувати двосторонні міждержавні звязки одна з одною, зважаючи на те, що Федеративна Республіка Німеччина за часів існування Радянського Союзу не мала теоретичних концепцій та не здійснювала практичних кроків щодо розвитку політичних та економічних звязків з Україною, а Українська Радянська Соціалістична Республіка взагалі була позбавлена фактично усіх зовнішньополітичних ознак. Аналіз концептуальних засад зовнішньої політики ФРН щодо України дозволяє стверджувати, що наша держава була визнана важливим міжнародним партнером Німеччини через її геополітичне значення для збереження стабільності у Центрально-Східній Європі, найбільш впливовим гравцем якої є саме Федеративна Республіка. Протягом усього часу існування українсько-німецького політичного діалогу було напрацьовано та укладено достатньо обємну договірно-правову базу, яка складається приблизно з 70 двосторонніх документів і визначає порядок денний політичного та безпекового співробітництва України та Німеччини, який охоплює політичні та економічні реформи в Україні, транспортування енергоносіїв, безпеку ядерної техніки та радіаційного захисту, військово-політичне та технічне співробітництво, а також новітні тенденції розвитку європейської інтеграції та формування сучасної архітектури європейської безпеки [39].Структурні зміни,що відбулись з закінченням Холодної війни,та вплив подій 11 вересня 2011 на міжнародні відносини,дали повшток становленню Німеччини як регіонального лідера. Німеччина прихильник не тільки тісного співробітництва з США, але і виступає за зміцнення відносин з Росією. Можливості Німеччини впливати на міжнародні процеси в Європі розширює її членство в Раді Європи (з 1951 р.), ОБСЄ, Раді держав Балтійського моря (з 1992 р.), з Францією та Польщею ФРН взаємодіє в рамках Веймарського трикутника. З Японією і Республікою Корея відносини вибудовуються на основі загальних цінностей та економічних інтересів, з КНР-переважно на основі економічних інтересів. Німеччина розглядає розширення взаємовигідних контактів з цими країнами в контексті процесів глобалізації та необхідності здійснення міжцивілізаційного діалогу.
Вывод
Нарешті за останні 60 років Німеччина стала активним та незалежним гравцем на міжнародній арені. Структурні зміни,що відбулись з закінченням Холодної війни,та вплив подій 11 вересня 2011 на міжнародні відносини,дали повшток становленню Німеччини як регіонального лідера. Німеччина є лідером в політиці, економіці та соціальній сфері діяльності Європейського Союзу. ФРН бере участь в роботі обєднання восьми провідних країн світу і, також як і Франція, є прихильником інтеграції країн Європи. Найважливіші політичні союзи Німеччині - це Європейський Союз і НАТО. Німеччина прихильник не тільки тісного співробітництва з США, але і виступає за зміцнення відносин з Росією.
Можливості Німеччини впливати на міжнародні процеси в Європі розширює її членство в Раді Європи (з 1951 р.), ОБСЄ, Раді держав Балтійського моря (з 1992 р.), з Францією та Польщею ФРН взаємодіє в рамках Веймарського трикутника.
Основними партнерами ФРН у Східній Азії є Японія, Республіка Корея і Китайська Народна Республіка. З Японією і Республікою Корея відносини вибудовуються на основі загальних цінностей та економічних інтересів, з КНР -переважно на основі економічних інтересів.
У 2000-х рр. новий імпульс отримала взаємодія ФРН з країнами Південної Азії і Близького і Середнього Сходу. Німеччина розглядає розширення взаємовигідних контактів з цими країнами в контексті процесів глобалізації та необхідності здійснення міжцивілізаційного діалогу. Німецька дипломатія підтримує процес близькосхідного мирного врегулювання, бере участь в переговорах щодо іранської ядерної програми.
Політична діяльність Німеччині має на меті продемонструвати розвиток демократії в своїй країні і відсутність наміру вирішувати проблеми зовнішньої політики за допомогою сили.
Одним з напрямків діяльності Німеччини в зовнішній політиці є боротьба з міжнародним тероризмом. Країна відмовилася від створення, зберігання та застосування зброї масового знищення. Це дало можливість збільшити потенціал її зовнішньополітичної діяльності, тому що силові методи рідко вирішують питання безпеки і світу.
Слідуючи цьому напрямку, Німеччина не бере участі у військових конфліктах. Її збройні сили виконують тільки миротворчі місії, обмежені рамками рішень світового співтовариства і схвалені бундестагом.
8 лютого нинішнього року уряд Німеччини ухвалив нову стратегію зовнішньої політики під назвою «Сприяти глобалізації - розвивати партнерства - розділяти відповідальність». Ця стратегія заснована на зближенні з потрібними економічними партнерами на базі єдиної політичної мети. Вміле маніпулювання політичною доцільністю, пошук спільних політичних цілей служить реалізації економічних інтересів Німеччини.
Німеччина є для України найближчим сусідом, що належить до Європейського Союзу, та важливим і надійним партнером на шляху до Європи. Федеративна Республіка надає найбільшу після США двосторонню допомогу та є найважливішим після Росії торговельним партнером України. Україна для Німеччини - це наріжний камінь європейської архітектури безпеки, країна з якою вона підтримувала звязки ще з часів Київської Русі. Німеччина представлена в Україні великою групою населення, переважною мірою в цьому випадку йдеться про етнічних німців, частина з яких живе і завжди житиме в Україні. Існує також щільна мережа політичних, економічних, культурних та приватних звязків між обома країнами, значну частку в яких займають федеральні землі та общини Німеччини.
Список литературы
І. Джерела
1. Germany in the United Nations [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.auswaertiges-amt.de/cae/servlet/contentblob/382774/PUBLICATIONFILE/4262/DEUTSCHLANDINDENVN-englisch.pdf.
2. Основной закон Федеративной Республики Германия [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vivovoco.rsl.ru/VV/LAW/BRD.HTM.
3. Угода між Урядом України і Урядом Федеративної Республіки Німеччина про співробітництво у розвязанні проблем ліквідації ядерних озброєнь від 24.03.1994 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/276_061.
4. Угода між Урядом Федеративної Республіки Німеччина та Урядом України про повітряне сполучення від 10.06.1993 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/276_044.
5. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про перевезення військових вантажів та персоналу через територію України від 12.07.2006 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/276_067.
6. Угода між Міністерством аграрної політики України та Федеральним міністерством з питань захисту прав споживачів, продовольства та сільського господарства Федеративної Республіки Німеччина про співробітництво в галузі ветеринарії від 20.02.2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/276_053.
7. Угода між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про міжнародне автомобільне сполучення від 10.06.1993 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/276_035.
ІІ. Література
Збірники, монографії, брошури
8. Аксенова М.Д. Страны. Народы. Цивилизация / М.Д. Аксенова. - М.: Аванта , 2000 . -704 с.
9. Ахтамзян А. А. Объединение Германии. Обстоятельства и последствия: очерки /А.А Ахтамзян. - М.: МГИМО-Университет, 2008 . - 408 с.
10. Бжезинский З. Великая шахматная доска (Господство Америки и его геостратегические императивы) / З. Бжезинский. - М. : Междунар. отношения, 1998. - 255c.
11. Гайдуков Л.Ф., Кремень В.Г., Губерський Л.В. та інші. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 рр.): Підручник. / Л.Ф. Гайдуков, В.Г.Кремень, Л.В. Губерський. - К.: Либідь, 2001. - 621 с.
12. Дюрозель Ж.Б. Історія міжнародних відносин від 1919 року до наших днів / Ж.Б Дюрозель [Пер. з фр. Є. Марічевої, Л. Погорєлої, В. Чайковського]. - К.: Основи, 1995. - 903 с.
13. Иммангалиев Р.Н. Новая Германия в меняющемся мире. Международное положение и внешняя политика Германии / Р.Н. Иммангалиев. - Казань: Новое знание, 2006. - 65 с.
14. Никитин А.К, Кабулова О.З. Модель взаимодействия России и Германии по преодолению глобального финансового кризиса. / А.К. Никитин, О.З. Кабулова. - М.: Либроком,2010. - 104 с.
15. Павлов Н.В. Внешняя политика ФРГ от Аденауэра до Шредера / Н.В. Павлов, А.А. Новиков. - М.: Московские учебники, 2005. - 606 с.
16. Павлов Н.В. История современной Германии 1945-2005: курс лекций / Н.В. Павлов - М.: Астрель: АСТ, 2006. - 159 с.
17. Пархитько Н. П. Эволюция военной политики ФРГ после объединения / Н. П. Пархитько . - М.: Либроком,2010. - 142 с.
18. Погорельская С.В. Ангела Меркель. Политический портрет / С.В. Погорельская. - М. : ИНИОН РАН, 2006. - 351 с.
19. Троян С.С. Концептуальні основи «Серединної Європи»: Монографія / С.С. Троян. - К: Знання, 2005. - 196 с.
20. Ференбах О. Крах и возрождение Германии. Взгляд на европейскую историю XX века / О.Ференбах . - М.: Аграф, 2001. - 304с.
21. Филитов А.М. Германский вопрос: от раскола к объединению: Новое прочтение / А.М. Филитов. - М.: Международные отношения, 1993. - 236 с.
22. Целлик Р. Прощание с самоограничением. Германская внешняя политика глазами США / Р. Целлик // Intern. Politik. - 1998. - № 12. -С.31-34.
23. Шредер Г. Решения. Моя жизнь в политике / Г. Шредер. - М.: Европа, 2007. - 552с.
ІІІ. Наукові статті
24. Kuzio T. Ukraine: The Unfinished Revolution / T. Kuzio // European Security Study. - 16. London: Institute for European Defence and Security Studies, 1992. - p. 32 - 38.
25. Воробьева Л.М. Формирование новой внешней политики объединенной Германии: проблемы и перспективы (политологический анализ) / Л.М. Воробьева // Вестник аналитики. - М.- 2001. - С.24-26.
26. Зажигаєв Б.В. Аналіз і прогнозування зовнішньої політики / Б.В. Зажигаєв; [Навчальний посібник]. - К. : КИМУ, 2010. - 378 с.
27. Зажигаєв Б.В. Вплив «мутації» комунізму на глобальну систему міжнародних відносин (Екстраполяція «Імперії зла» в умовах глобального світу)» / Б.В. Зажигаєв // Вісник КИМУ. - 2010. - Випуск 10. - С. 20 - 73.
28. Зажигаєв Б.В. Політичний устрій держави - визначальний чинник інтеграції в Європейський Союз (На прикладі Україна-ЄС) / Б.В. Зажигаєв // Вісник КИМУ. Серія Міжнародні відносини. Випуск № 6, 2007. - К. : КИМУ. - С. 52-74.
29. Лубская В.В. Культурная вестернизация традиционных обществ / В.В. Лубская // Вісник КИМУ. Серія Проблеми міжнародних відносини. Випуск №3,2011 . - К. : КИМУ. - 180-190.
30. Павлов Н.В. Внешняя политика «большой коалиции»: европейский вектор / Н.В. Павлов // Вісник КИМУ. Серія Проблеми міжнародних відносини. Випуск №3,2011 . - К. : КИМУ. - С. 67-86.
31. Погорельская С. В. Некоторые аспекты европейской политики объединенной Германии /С.В. Погорельская // МЭ и МО. - 2000. - №1. - С.91-94.
32. Тарасюк Б. Україна - ЄС: пріоритети, проблеми, перспективи / Б. Тарасюк // Співпраця ЄС та України. Аналітичний щоквартальник. - 2003. - Випуск 3. - С. 21-26.
33. Цибулько А.А. Обєднання Німеччини: історичні передумови та геополітичні наслідки. / А.А. Цибулько // Вісник Київського міжнародного університету - К.: КИМУ, 2009. - Вип.8. - 352 с.
35. Karp R. The New German Foreign Policy Consensus [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.twq.com /06winter/docs/ 06winter_karp.pdf.
36. Kundnani H. Germany as a Geo-economic Power [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.twq.com/11summer/docs/ 11summer_ Kundnani.pdf.
37. Melana K. Zyla The New Ostpolitik: Americas German Problem [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.weeklystandard.com/Utilities/printer_preview.asp?IDARTICLE_16132&R_161FF20284.
38. Германия. Факты [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.tatsachen-ueber-deutschland.de/ru/foreign-policy/main-content-05/germany-a-partner-worldwide.html.
39. Двосторонні німецько-українські відносини [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kiew.diplo.de/Vertretung/ kiew/uk/03/ Deutschland __und__Ukraine/Deutschland__und__Ukraine.html.
40. Договірно-правова база двостороннього співробітництва з Німеччиною [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/germany/ ua/26095.htm.
41. Німецька політика щодо Європи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kiew.diplo.de/Vertretung/kiew/uk/03/Europapolitik/Europapolitik.html
42. Німеччина в ЄС [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.kiew.diplo.de/Vertretung/kiew/uk/03/Europapolitik/Deutschland__EU.html.
43. Полвека с гастарбайтерами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lenta.ru/articles/2011/11/02/gastarbeiter/