Порівняльний аналіз зовнішньої політики адміністрацій Б. Клінтона та Б. Обами щодо РФ, впливу оточення Б. Обами на зовнішньополітичний курс США. Оцінка амбіцій і можливостей як регіонального домінування Російської Федерації на пострадянському просторі.
Аннотация к работе
При цьому новий президент США де-факто відмовився від багатьох традиційно принципових складових здійснення зовнішньої політики, включно з пріоритетом демократизаційного впливу на Москву, надання підтримки російським організаціям громадянського суспільства, врешті, різних форм навязування євро-американських критеріїв розвитку. Формальне і опосередковане заперечення низки принципових вимірів міжнародного курсу Білого дому епохи демократа Б.Клінтона і республіканця Дж.Буша-молодшого за лічені місяці президентства Б.Обами ускладнило розуміння стану і перспектив цілісної стратегії не тільки щодо Росії, але й безпосередньо зачепило проблему сутності нової системи міжнародних відносин, що наразі формується. У цьому контексті стратегічним пріоритетом визначено зміцнення енергетичної безпеки Сполучених Штатів та їх союзників та .запропоновано, щоб політика США щодо Росії враховувала цілісну (глобальну, регіональну й національну) стратегію енергетичної безпеки, включаючи диверсифікацію енергоресурсів, запровадження новітніх енергозберігаючих і відновлювальних технологій, використання зрідженого і сланцевого газу із прибережних джерел тощо. • Визначити концептуальний рівень розуміння впливу «перезавантаження» відносин між США та РФ на Україну та запропонувати оптимальні шляхи адаптації держави до функціональних параметрів нового міжнародного порядку, що формується під впливом взаємодії Америки та Росії. Реалізація принципу системності зумовила творче застосування й таких методів аналізу, як: політико-системний метод, що дає можливість із деталей скласти цілісну уяву про особливості зовнішньої політики адміністрації Б.Обами щодо Росії; метод політичного аналізу та синтезу дозволяє проаналізувати конкретні події і явища у системі взаємовідносин США-РФ, диференціювати їхню практичну зовнішню політику у регіонах і на глобальному рівні на складові частини задля цілісних висновків, поглибленого розуміння внутрішніх витоків, звязків та динаміки розвитку; геополітичний метод дозволяє зясувати особливості зовнішньополітичного курсу США щодо РФ і близькість їх базових проблем в реалізації зовнішньополітичних стратегій обох держав; метод моделювання дає можливість конструювати вірогідні варіанти трансформацій у взаємовідносинах США з РФ та моделювати сценарії розвитку міжнародної системи за їх участю; компаративний метод дозволяє зясувати зміст трансформації американських і російських зовнішньополітичних концепцій і дій в міжнародній системи, а також визначити нові напрями взаємодії США і РФ на глобальному та регіональному рівнях.У «Вступі» обгрунтовано вибір і актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, визначено обєкт та предмет дослідження, методи дослідження, хронологічні рамки дисертації, вказана джерельна база дослідження, розкрита наукова новизна, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано апробацію результатів роботи. Усі перелічені у вступі методи уможливили: а) відстежити і структурувати поточні плани і дії нової американської адміністрації в умовах радикальних змін у міжнародній системі, позиціонуванні ключових для України акторів міжнародних відносин, якими є РФ, США і ЄС, а також у відносинах всередині вказаного трикутника; б) прогнозувати їхнє реагування на ті чи інші плани й дії офіційного Києва; в) розробити рекомендації для української дипломатії. У роботі представлено історіографію проблеми зовнішньої політики США та РФ в постбіполярний період з урахуванням постійного підвищення уваги до формування достовірної і цілісної картини про сутність взаємовідносин «наддержав» в міжнародній системі. Історіографія зовнішньої політики США та РФ представлена на декількох рівнях: на загальнотеоретичному рівні доробком визначних теоретиків американської зовнішньої політики; на концептуально-теоретичному рівні, де основи американської зовнішньої політики розглянуто з точки зору їх трансформації під впливом системного чинника; на рівні досліджень, присвячених проблематиці лідерства в сучасній міжнародній системі; на рівні вивчення та аналізу ідеологічних впливів на процес формування національних інтересів США; на рівні стабільності та безпеки міжнародної системи. Встановлено послідовність зовнішньої політики Б.Обами та політики Дж.Буша-молодшого; зроблено спробу порівняти політику адміністрації Б.Обами та Дж.Буша-молодшого щодо відмови від американського гегемонізму; аргументовано, що Дж.Буш-молодший намагався монополізувати глобальні рішення і впроваджував політику «односторонності у міжнародних відносинах».Як підтверджує політико-системний аналіз, Б.Обама розділяє принципову позицію Кремля про формування багатополярної системи міжнародних відносин, у тому числі через відмову Білого дому від однополюсного домінування та вважає за доцільне сприяти колективному управлінню транснаціональними проблемами, завдяки чому можна було б узгодити динаміку формування нових потуг зі збереженням стабільності міжнародних відносин. Протягом перших двох років президентства Б.Обами керована ним адмін