Багатовекторна зовнішня політика Вірменії. Членство в Раді Європи та ЄврАзЕС. Керівництво Вірменії та політика балансування між Росією та західними державами. Вірмено-іранські і вірмено-турецькі міждержавні відносини. Співробітництво Вірменії з НАТО.
Аннотация к работе
Вірменія першою з "несловянських" республік колишнього СРСР заявила про готовність приєднатися до Біловезьких угод, а 29 грудня 1991 р. нею був підписаний Договір про дружбу, співробітництво і безпеку з Росією. Росія і Вірменія уклали угоду про статус прикордонних військ Російської Федерації, що перебувають на території Республіки Вірменія; у березні 1995 р. За такого розвитку подій у травні 1994 р. сторони за посередництва Росії пішли на підписання угоди про припинення вогню, а в липні 1994 р. заявили про намір врегулювати конфлікт шляхом переговорів; основні миротворчі функції при цьому взяли на себе ОБСЄ і Росія. Як і її стратегічний союзник Росія, Вірменія негативно ставиться до активізації діяльності ГУАМ, уважаючи що це може ускладнити процес залучення Вірменії до участі у транспортних та енергетичних коридорах. Нинішнє керівництво Вірменії проводить політику балансування між Росією, з якою Вірменія повязана договорами щодо правового статусу російських збройних сил (1992), російської військової бази на території країни (1995) та "Про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу" (1997), що створили передумови для тісного військового союзу обох держав, та західними державами, передусім із США, на підтримку яких Вірменія сподівається при урегулюванні карабаського конфлікту.