Закономірності формування і реалізації моделі американської країнної зовнішньополітичної стратегії щодо Турецької республіки. Створення нової системи світового порядку, її еволюція у період "холодної війни" у постбіполярній системі міжнародних відносин.
Аннотация к работе
Актуальність теми визначається статусом Сполучених Штатів Америки в системі міжнародних відносин і важливістю звязків зі світовим лідером, розумінням основ його політики, вивченням тих механізмів впливу, які дозволили йому досягти стану єдиної наддержави. Виділення країнних елементів зовнішньополітичної стратегії США дозволить уточнити деякі теоретико-методологічні проблеми сучасної геополітики і на прикладі взаємовідносин США і Турецької Республіки зясувати ключові чинники впливу на поведінку соціальних спільнот, які займають певні географічні простори. Тому необхідно переосмислити існуючі підходи до оцінки формування американського зовнішньополітичного курсу до окремої держави та країнної зовнішньополітичної стратегії, як її основної бази, котрі при відомих досягненнях подавалися раніше вітчизняними фахівцями переважно з ідеологічних позицій, що впливало на зміст досліджень і обмежувало розкриття реальних механізмів та закономірностей формування і здійснення американської зовнішньої політики. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі закономірностей формування і реалізації американської політики щодо окремої держави в рамках загальної зовнішньополітичної стратегії США, дослідженні її еволюції у період “холодної війни”, після розпаду двополюсної системи міжнародних відносин і формування нової системи світового порядку, і на цій основі виокремлення моделі американської країнної зовнішньополітичної стратегії на прикладі Турецької Республіки. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що на підставі самостійного вивчення джерел, вітчизняної і зарубіжної історіографії були сформульовані: - авторська концепція американської зовнішньополітичної стратегії щодо Турецької Республіки, яка передбачає виокремлення чотирьох основних елементів держави і суспільства, котрі знаходяться під впливом США і дозволяють здійснювати ключовий вплив на зовнішню і внутрішню політику Туреччини і сприяти зміцненню позицій Вашингтона у державі та регіоні (збройні сили, економічна модель розвитку, вплив на формування еліти, моделювання зовнішньої політики шляхом втягування в регіональні союзи);У першому розділі - “Країнний рівень зовнішньополітичної стратегії США: загальна модель і особливості її вивчення на прикладі Туреччини” аналізуються особливості розробки зовнішньополітичної стратегії США щодо Туреччини, огляд джерел і літератури дослідження, а також методів, які застосовувалися для вивчення зовнішньополітичної стратегії США на країнному рівні. При цьому, важливою складовою зовнішньополітичної стратегії є геостратегія, яка характеризується діяльністю держави на міжнародній арені, яка спрямована на створення, підтримку і збільшення своєї могутності за рахунок володіння найсприятливішим просторовим положенням, що досягається за допомогою військових і невійськових засобів. У центрі уваги геостратегії знаходяться такі проблеми, як вибір і обґрунтовування територіальної експансії, встановлення у тих або інших формах контролю над простором (будівництво військових баз, анексія, встановлення сфер впливу, економічне домінування, культурний вплив), визначення загроз, реальних і потенційних союзників і супротивників, створення альянсів і коаліцій, відпрацювання механізму відповіді на дані виклики. Основні джерела, використані при написанні даної роботи, можуть бути класифіковані залежно від походження і приналежності до тих державних і суспільних структур, які мали вплив на процес формування і реалізації американської зовнішньополітичної стратегії щодо Туреччини у вказаний період. Виходячи з цього принципу, виділяються наступні групи джерел: документи, повязані з діяльністю президента та конгресу США, державного департаменту, опубліковані роботи відомих представників політичних і військових кіл, матеріали “мозкових центрів” США, дослідження Міністерства закордонних справ Республіки Туреччина, мемуари, періодика а також документи з деяких російських архівів.Фундаментальні основи такої співпраці були закладені після Другої світової війни у період формування та реалізації американської зовнішньополітичної стратегії щодо Туреччини. Це дозволило державі впродовж “холодної війни” стати південним флангом НАТО й одним з ключових гравців на Близькому і Середньому Сході і Східному Середземноморї. У сучасному світі при певних союзницьких зобовязаннях Туреччина розглядається як чинник стримування російського прямування у південний океанічний простір, здатний стабілізувати регіон Близького і Середнього Сходу, представляючи інтереси своїх союзників, виконуючи активну роль при розповсюдженні моделі демократії в ісламські держави та підтримуючи економічний розвиток регіону у вибраному (нафторесурсному) напрямку. В геополітичному аспекті, мотивація американо-турецького альянсу обґрунтовується існуванням у період “холодної війни” Радянського Союзу, а після її закінчення відновленої сили Російської Федерації, примушує турецьку політичну еліту шукати державу або союз держав, які здатні стримувати геополітичні прагнення РФ. Тому, зробивши ставк