Шляхи вдосконалення правового регулювання зовнішньоекономічної угоди. Поняття і правова природа комерційного фінансування. Ознаки і місце зовнішньоекономічної угоди з комерційним фінансуванням (договору міжнародного фінансового лізингу, факторингу і ін.).
Аннотация к работе
Актуальність дослідження загальнотеоретичних питань зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням обумовлюється обмеженістю пропозиції фінансових ресурсів на внутрішньому українському ринку, необхідністю залучення іноземного капіталу у формі комерційного фінансування до участі у підприємницькій діяльності вітчизняних юридичних та фізичних осіб, а також відсутністю ґрунтовних досліджень у вітчизняній юридичній науці зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням, що є однією із причин повільних темпів зростання обєму їх використання у практичній діяльності. Новий етап у правовому регулюванні окремих різновидів зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням - договору міжнародного фінансового лізингу та договору міжнародного факторингу, розпочався із приєднанням України у січні 2006 року до Конвенцій УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг та міжнародний факторинг, прийнятих у 1988 році, у звязку із чим особливо актуальним видається дослідження цих міжнародно-правових актів, вирішення проблем їх застосування в практиці субєктів підприємницької діяльності України. Залишаються актуальними питання цивільно-правової природи договорів факторингу, фінансового лізингу та форфейтингу, оскільки, незважаючи на появу ряду робіт вітчизняних науковців, повязаних із дослідженням цих договорів, зокрема, робіт І.А.Безклубого, А.Барабаш, Р.Бойчука, С.Кисіля, М.Руденка, Д.Січка, О.Трофімової, І.Якубівського, В.Різника, не було вироблено єдиного підходу до розуміння цивільно-правової природи договорів факторингу, фінансового лізингу та окремих різновидів цих договорів, що, в тому числі, обумовлюється недосконалістю та суперечливістю правового регулювання цих договорів у ЦКУ, ГКУ, Законі України “Про фінансовий лізинг”, тощо. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження теоретичних та практичних проблем правового регулювання зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням в Україні на прикладах договорів міжнародного фінансового лізингу, міжнародного факторингу та міжнародного форфейтингу, визначення ефективності їх цивільно-правового, міжнародно-правового та колізійного регулювання, та розробці пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення та правильного застосування приватно-правових норм, які регулюють зовнішньоекономічні угоди з комерційним фінансуванням. визначити поняття та встановити цивільно-правову природу окремих зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням (договору міжнародного фінансового лізингу, міжнародного факторингу та міжнародного форфейтингу);Шляхом дослідження особливостей взаємовідносин сторін по договорам фінансового лізингу, факторингу та форфейтингу, і співвідношення з ознаками публічного (державного) фінансування, авторкою обстоюється позиція, що від публічного (державного) фінансування комерційне (приватне) фінансування відрізняється такими ознаками, як: субєкт здійснення фінансування, характер відносин між сторонами, підстави та мета надання фінансування, оплатний характер, безповоротність та компенсаційність. “Поняття та цивільно-правова природа договору міжнародного фінансового лізингу” присвячений аналізу поняття договору міжнародного фінансового лізингу з точки зору ознак, закріплених Конвенцією УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг 1988 року, які характеризують його цивільно-правову природу та наявність іноземного елементу у відносинах сторін за договором. З огляду наведеного, запропоновано визначити договір міжнародного фінансового лізингу як договір прямого або непрямого лізингу, за яким одна сторона (лізингодавець) зобовязується передати іншій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно на визначений строк і за плату, розраховану з урахуванням амортизації всієї або значної частини вартості майна, і при цьому, місце постійного здійснення підприємницької діяльності хоча б однієї із сторін (лізингодавця, лізингоодержувача або постачальника по договору поставки, укладеному на виконання договору непрямого лізингу) знаходиться в іноземній по відношенню до інших сторін державі. За ознаками цивільно-правового характеру договори міжнародного фінансового лізингу обєднано в рамках двохступінчатої класифікації: 1) за критерієм фактичного складу сторін договори міжнародного фінансового лізингу поділяються на договори із звичайним (непрямий фінансовий лізинг), скороченим та розширеним складом сторін, 2) в свою чергу, договори міжнародного фінансового лізингу із скороченим складом сторін, в залежності від того, яка сторона приймає на себе права та обовязки фактично відсутньої сторони, поділяються на прямий та зворотний, та 3) договори міжнародного фінансового лізингу із розширеним складом сторін, які, в залежності від розподілу прав та обовязків між особами, що беруть участь у правочині на стороні лізингодавця або лізингоодержувача, поділяються на роздільний лізинг та сублізинг. З огляду вивчення особливостей регулювання відносин по договору міжнародного фінансового лізингу за допомогою колізійного методу регулювання, дисертантом звертається увага на наст