Аналіз руху зображального як універсальної структури у сфері буденної свідомості. Феномен специфіки видів мистецтва у контексті структури "зображальне-виражальне". Репрезентація досвіду персоніфікації, сутність, явище та функції "зображального".
Аннотация к работе
Визначити поняття зображального, виявити його місце у понятійно-категоріальній системі культурології означає прояснити розгалужений комплекс питань, що виникають при вивченні природних і суспільних явищ, невідємних від чинника зображення: феноменів інформації та свідомості, сприйняття та творчості, сутності та задач мистецтва як квінтесенції культури, закономірностей процесу мислення, адаптації людини у життєвому просторі. Зясування сутності і явища зображального начала цікавило людство протягом всієї його історії, і даний інтерес підтримувався у річищі природної допитливості людини; протягом століть велику роль відігравав також релігійно-ідеологічний контекст, який стимулював теоретичну розробку зображального. зображальний мистецтво персоніфікація Оскільки охопити всі аспекти дії зображального в даній дисертації неможливо, обрана тема обмежується аналізом зображального як поняття, що побутує у сфері культури, набуваючи становлення у галузях буденної свідомості і теоретичної рефлексії, стверджуючись у сфері естетичного і досягаючи повного розквіту у художній творчості. Татаркевич) вчених; окрім того, дослідження вітчизняних і зарубіжних мислителів минулих епох, де висвітлюються актуальні і сьогодні проблеми співвідношення людини і культури (Арістотель, М. Категорії „простір“ - „час“, „якість“ - „кількість“, „зміст“ - „форма“, „людина“-„ людство“ - „людяність“ отримали розробку в наукових роботах, які дисертант враховує (Дж.Історичні уявлення про поняття „зображення“, „зображальність“, „вираження“ дисертант намагається представити у сучасному їм широкому світоглядному контексті, відзначаючи суміжні поняття, які виникали історично і спрягаючись з якими, поняття „зображальне“ та „виражальне“ поступово набували специфічного змісту. Найбільш широке поняття дослідження - „єдине“, яке у дисертації має такий зміст: фіксує принцип самонастроювання матеріального світу на постійне збереження своєї цілісності (хоча, звичайно, допускається стан умовного, зовнішнього, відокремлення його складових); культурне середовище усього людства являє собою неподільну, скоординовану цілісність. Система „сутність-явище“ повязується з системою „зображальне-виражальне“ таким чином: найбільш глибинний рівень зображального відповідає „сутності першого порядку“, тобто сутності найбільш глибинній; вираження відповідає „явищу“, точніше, „сутності другого, третього і т. д. порядків“. Система „зміст-форма“ корелює з системою „зображальне-виражальне“ так: умовно кажучи, „чистий“ зміст відповідає „чистому“ зображенню (з найбільш глибинним ступенем сутності зображального), а форма, точніше, „змістовна форма“ - з вираженням. У підрозділі 4.1-‹‹Виміри системи „зображальне - виражальне“›› - в різних аспектах аналізується художньо-творча робота митця, зображальне начало виявляється через низку філософсько-естетичних, культурологічних категорій та понять: „простір“, „час“, „зміст“, „форма“, „творче“, „художнє“, „моральне“.