Стислий огляд життєвих шляхів українських гетьманів. Основні здобутки Д. Вишневецького, П. Дорошенко, П. Сагайдачного, Б. Хмельницького у період гетьманства. Роль українських гетьманів у творенні держави, їх внесок в розвиток української культури.
Аннотация к работе
Назвемо їх усіх поіменно: Богдан Хмельницький (1648-1657); Іван Виговський (1657-1659); Юрась (Юрій) Хмельницький (1659-1663); Павло Тетеря, правобережний гетьман (1663-1665); Іван Брюховецький, лівобережний гетьман (1663-1668); Степан Опара, правобережний гетьман (1665); Петро Дорошенко (1665-1676); Суховієнко, кошовий гетьман (1668-1669); Демян Многогрішний, лівобережний гетьман (1668-1672); Михайло Ханенко, правобережний гетьман (1669-1674); Іван Самойлович (1672-1687); Іван Мазепа (1687-1709); Іван Скоропадський (1708-1722); Пилип Орлик, гетьман в еміграції (1710-1742); Павло Полуботок, наказний гетьман (1722-1724); Данило Апостол (1727-1734); Кирило Розумовський (1750-1764). Зауваживши, що «не можна відрізнити менших ватажків від гетьманів, признаних усіма, ані зложити ряд гетьманів без перерви», Грушевський у свій «Порядок українських гетьманів» включив і польських так званих «кресових» старост, магнатів і шляхтичів, які, будучи прикордонними урядовцями Польщі, очолювали козацькі загони в походах проти татар. Проводирі великих козацько-селянських повстань 30-х років XVII ст., що були спрямовані проти панування Польщі в Україні, теж називалися козацькими гетьманами. їхні імена були широко відомі, про них багато говорилося в історичних джерелах. Першим із цих гетьманів був Дмитро Вишневецький((1516-1563/1564) , який став фактичним засновником Запорізької Січі , Він був старшим з 4-х синів князя Івана Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни - донька Семена Олізаровича (Олізарія) та княгині Острозької, сестри князя Костянтина Острозького. В історичних документах імя Дмитра Вишневецького вперше згадується 1545-му р. під час ревізії Кремянецького замку.[3] Наступна - 1548 року: набіг на землі Очаківського замку, котрий перебував під владою Високої Порти [4]; в «Реєстрі шкод» за період з 14-23 жовтня 1548 р., 1 серпня - 6 листопада 1549 р. як найбільших нападників на володіння турків в Північному Причорноморї записано брацлавського старосту Богуша Корецького, старосту барського Бернарда Претвича, сини гетьмана Миколая Сенявського Ієронім (Ярослав, Ярош), Миколай, … князь Д.Вишневецький[5] Починав діяти, набиратись досвіду в складі формувань під проводом Бернарда Претвича; очолював окремий відділ.[6] Наприкінці 40-х років[7](з 1551-го[8]) король Сиґізмунд II Авґуст призначив Дмитра Вишневецького старостою міст-фортець Черкас та Канева.Гетьмани Дмитро Вишнивецький , Дмитро Дорошенко Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Петор Дорошенко належали до тих, не таких уже й численних постатей, чиїми іменами називають епохи. Український гетьман, не залежно від історичних подій та життєвих обставини - це державний діяч, дипломат, захисник української культури й духовності, поборник освіти - він уособлював людину доби Відродження.
Вывод
Гетьмани Дмитро Вишнивецький , Дмитро Дорошенко Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Петор Дорошенко належали до тих, не таких уже й численних постатей, чиїми іменами називають епохи. Отже, в історії України була доба Сагайдачного, доба Богдана Хмельницького і т ін.
Український гетьман, не залежно від історичних подій та життєвих обставини - це державний діяч, дипломат, захисник української культури й духовності, поборник освіти - він уособлював людину доби Відродження. Як і інші ренесансні особистості, українські гетьмани піднялися до найвищих щаблів тодішньої освіченості, були титанами духу та думки, особами могутніх пристрастей, кипучої, невтримної енергії.
На українському грунті така особа найповніше могла себе виявити передусім у визвольній боротьбі, яка протягом XVI-XVII ст. набула ваги першорозрядної життєвої проблеми, від розвязання якої залежала доля нашого краю і його народу. Турецько-татарські загарбники загрожували йому геноцидом, фізичним винищенням; шляхетська Польща та Росія - духовним спустошенням, що неминуче призвело б до загибелі культури української нації, її етнічної своєрідності.
В той же час українські гетьмани , так і не змогли зберегти Українську державу в чому вибачається трагізм цього періоду української історії .
Список литературы
Олена Апанович. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. http://exlibris.org.ua/apanowicz/chmielnicki.html
· Сас П.М. Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.. - Київ: Наукова думка, 2008. - Т. 5: Кон - Кю. - С. 568. - ISBN 978-966-00-0855-4
· Антонович В. Петро Сагайдачний. // Гетьмани України. Історичні портрети. Збірник.- К., 1991;
· Брехуненко Віктор Війни українських козаків з Росією до часів Богдана Хмельницького. - Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України, 2007. - С. 287. - ISBN 978-966-02-4439-9
· Гуржій О. І., Корнієнко В. В. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. - К.: Україна, 2004. - 192 с.
· Горобець В. М. Україна: від козацької реформи Баторія до здобуття Сагайдачним Кафи. 1578-1616. - К.: Видавництво «Кріон», 2010. - 192 с.
· Смолій В. Петро Сагайдачний// Історія України в особах: Литовсько-польська доба// Упорядник і автор передмови О. Русина. - К.: Видавництво «Україна», 1997. - С. 231 - 240.
· Богдан Сушинський Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV-XIX ст.. - Одеса: ЯВФ, 2006. - Т. 1. - С. 592. - ISBN 966-8286-63-4
· Чухліб Т. Гетьмани Руси-України. - Донецьк, ТОВ "ВКФ "БАО", - 2012 р.
· Віталій Щербак Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV - середина XVII ст.. - Київ: КМ Academia, 2000. - С. 300. - ISBN 966-518-077-0