Використання міжнародного публічного права в правозастосовчій практиці. Причини зростання кількості арбітражних органів та квазісудових механізмів. Компетенція Міжнародного Суду ООН. Правила процедури та доказування злочинів. Юридична сила договорів.
Аннотация к работе
Міжнародні суди і трибунали, з огляду на свій динамічний розвиток протягом останніх кількох десятиліть, перебувають в епіцентрі дебатів як теоретиків, так і практиків міжнародного права. Проте, незважаючи на докладні дослідження винесених рішень, емпіричні аналізи процедурних проблем, що виникають в ході здійснення правосуддя, основне питання теоретико-правового та філософсько-правового характеру про місце, роль і мету цих органів в системі міжнародного права, а також застосування ними різноманітних джерел міжнародного права не втратило своєї актуальності впродовж майже семи десятків років, що минули з моменту прийняття Загальної декларації прав людини і формування Міжнародного Суду ООН. Явище фрагментації міжнародного права підтверджене у доповіді Комісії міжнародного права ООН, де говориться про те, що фрагментація міжнародного права не є принципово новим феноменом. Згідно з позицією функціоналізму міжнародне право змінює концентрацію уваги з права суверенних територіальних держав на право функціонально відособлених інституцій, наприклад, таких як Світова Організація Торгівлі та Апеляційний орган СОТ. Як зазначено в п. с) статті 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, Суд, вирішуючи передані йому на основі міжнародного права спори, може застосовувати загальні принципи права, визнані цивілізованими націями.Звісно, характеристика загальних принципів права як таких, що визнані цивілізованими націями, вже тепер не відображає поділ націй чи країн на цивілізовані чи нецивілізовані, проте змушує держави поважати такі загальні принципи, оскільки неповага таких принципів дала б підставу вважати державу нецивілізованою та нездатною забезпечити реалізацію елементарних та загальновизнаних принципів права.
Вывод
Загальні принципи права, визнані цивілізованими націями, виступають самостійним джерелом права, як і міжнародні договори чи міжнародні звичаї. Хоча нерідко метою застосування загальних принципів права вважають заповнення ймовірних прогалин в міжнародному праві, насправді вони наділені рівною юридичною силою. Звісно, характеристика загальних принципів права як таких, що визнані цивілізованими націями, вже тепер не відображає поділ націй чи країн на цивілізовані чи нецивілізовані, проте змушує держави поважати такі загальні принципи, оскільки неповага таких принципів дала б підставу вважати державу нецивілізованою та нездатною забезпечити реалізацію елементарних та загальновизнаних принципів права.
Це не означає, що динамічний розвиток людства та міжнародного права не здатні впливати на зміст загальних принципів права. Навпаки, поява нових міжнародних чи регіональних судових або квазісудових інституцій, їх правозастосовна діяльність сприяє формуванню нового розуміння загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями, та утвердженню їх вагомості у вирішенні міжнародних та міждержавних спорів.
Список литературы
1. The Project on International Corts and Tribunals, International Judiciary in Context, synoptic chart, November 2004[Електронний ресурс].- Режимдоступу:http://www.pict-pcti.org/publications/synoptic_chart/synop_c4 .pdf.
2. Плотніков О.В. Доктринальне розуміння та оцінка явища фрагментації міжнародного права / О.В. Плотніков // Актуальні проблеми політики. - 2013. - Вип. 50. - С. 94-103.
3. Київець О.В. Загальні принципи права як джерело міжнародного права: природно-правовий та позитивістські підходи / О.В. Київець // Вісник Маріупольського державного університету. Сер.: Право. - 2013. - Вип. 5. - С. 141-148 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vmdu_pr_2013_5_27.
4. Устав Организации Объединенных Наций и Устав Международного Суда [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_010/print1444817405753505.
5. Нігреєва О.О. Загальні принципи права як регулятор міжнародних відносин: поняття та значення / О. О. Нігреєва // Правова держава. 2016. - № 24. - С. 197-201.
6. Prosecutor v. Zejnil Delalic, Zdravko Mucic, Hazim Delic, Esad Landzo, case nr. IT-96-21-T, p.414. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.icty.org/x/cases/mucic/tjug/ en/981116_judg_en.pdf.
7. Римський статут Міжнародного кримінального суду ООН, Міжнародний документ від 17.07.1998 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/995_588.
8. Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок. Міжнародний документ від 15.04.1994 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/981_019.
9. Звіт апеляційного органу СОТ від 29 квітня 1996 року в справі № WTO WT/DS2/AB/R United States - Standards for Reformulated and Conventional Gasoline [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.wto.org/english/tratop_e/dispu_e/cases_e/ds2_e.html.
10. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1986. - № 17. - Ст. 115.