Характеристика типів релігійних організацій, їх основні соціальні функції. Позитивний та негативний вплив на соціалізацію підростаючого покоління. Релігія та релігійні організації як сучасний соціальний феномен, їх роль в становленні молодої людини.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА ФАКУЛЬТЕТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ТА ДОВУЗІВСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ Кафедра психології і педагогіки КУРСОВА РОБОТА На тему: «ЗНАЧЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ» студентки факультету післядипломної освіти та довузівської підготовки спеціальності «Соціальна педагогіка» Оксюк Ольги Вікторівни ЖИТОМИР 2012 ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Статистичні дані релігійних організацій Статистичні дані релігійних організацій, які існують на Україні Висновки до другого розділу Висновки Список використаних джерел ВСТУП Протягом усієї історії розвитку культури суспільства людина намагалася пояснити складне соціальне явище - релігію, причини та умови її виникнення. Окремі представники науки і культури відповідно до своїх філософсько-світоглядних поглядів давали різноманітні визначення сутності й походження релігії. Відомі дослідники Ю.Кальніш, О.Саган, М. Кирюшко вивчають питання міжконфесійних відносин, закономірності функціонування сакрально-секулярного простору, особливості формування державної політики України в сфері релігійно-церковного життя, реалізацію релігійних принципівв сучасномусуспільстві. За умов певного духовно-морального вакууму, соціально-економічних проблем в українському суспільстві поширюється вплив різних релігійних спільнот на свідомість та поведінку громадян, і в першу чергу, на учнівську та студентську молодь. У процесі секуляризації, тобто звільнення суспільства від впливу релігії, її значення падало і в житті суспільства, і в соціалізації дітей. Проте в сучасному світі роль релігії, по-перше, залишається важливою, по-друге, вона різна в залежності від країни і конфесії (віросповідання), по-третє, у деяких країнах її вплив став знову зростати. Один із способів класифікації релігійних організацій уперше запропонував Макс Вебер та його колега, історик-релігієзнавець Ернст Трелч (Troeltsch, 1981). Вебер і Трелч розмежовували церкви і секти. Секта - це невелика, не така організована група переконаних віруючих, котра утворюється здебільшого на знак протесту проти церкви, як свого часу зробили кальвіністи й методисти. Наприклад, Говард Бекер додав ще два види; деномінація й культ (Becker, 1950). Історики свідчать, що в первісному суспільстві культові дії були вплетені в процес матеріального виробництва та суспільного життя і не виділялися в самостійний вид діяльності. Поява релігійних організацій обєктивно обумовлено розвитком процесу інституціоналізації, одним з наслідків якого є посилення системних якостей релігії, поява власної форми опредметнення релігійної діяльності та відносин. Церква, як правило, має велику кількість послідовників. Секта ж виникає в результаті відділення від церкви частини віруючих та священнослужителів на основі зміни віровчення і культу. Засновник і керівник такої релігійної організації оголошується або самим Богом або представником Бога або який-небудь надприродної сили (наприклад, Сатани). А оскільки Бог, за висловом Ф. Енгельса, є відображенням абстрактної людини, то і релігійна мораль багато в чому має не якийсь надприродний, а людський, суспільний характер. Вона використовує кожну нагоду, писав М. Стельмахович, щоб нагадати батькам про їхній святий виховний обовязок, а дітям - про необхідність достойної поведінки.