Сутність преференційності як мовного значення. Аналіз преференційних висловлень з урахуванням їх структурно-граматичних, лексико-семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей. Особливості преференційних висловлень як своєрідних мовленнєвих дій.
Аннотация к работе
У межах цих досліджень було звернено увагу на мовні конструкції, здатні формувати значення преференційності. Не досліджувалося значення преференційності й у прагматичному аспекті: для чого мовець удається до порівняння різних станів речей із метою визначення пріоритетності одного з них; у чиїх інтересах здійснюється таке порівняння - в інтересах мовця, в інтересах слухача чи в інтересах третьої особи. Практичне значення роботи полягає у виявленні кола синтаксичних конструкцій зі значенням преференційності й ґрунтовному їх описі з боку релевантних для них формально-граматичних, формально-семантичних і власне семантичних ознак; у визначенні прагматичних типів преференційних висловлень й аналізі кожного з них, що може бути використано в читанні лекцій і написанні підручників та посібників, методичних розробок із семантичного синтаксису сучасної української мови. Саме в межах цього типу складних речень було виділено конструкції зі значенням преференційності, проте докладного аналізу самого значення й ознак, релевантних для його вираження, у зазначених описах не містилося, що й спонукало звернутися до цих питань у межах дисертаційного дослідження. Оскільки можливим для преференційних висловлень є імпліцитне представлення в їх структурі одного з альтернативних станів речей, друга предикативна частина складної конструкції може репрезентувати окремі складники преференційного значення, наприклад, мотивацію вибору, зокрема на підставі усвідомлення небажаного наслідку альтернативи, яка відкидається, як у висловленні: Ліпш би не знатися, неже зараз і розстрятися (Номис), пор.: Ліпше би не знатися, ніж [знатися, але] зараз і розлучитися.Преференційність визначено в роботі як змістове відношення, що формується на основі значення операціональної порівняльної оцінки, надаючи висловленню виразної іллокутивної сили. Зясовано, що в семантичній структурі преференційного висловлення представлені субєкт мовлення (він здійснює вибір або повідомляє про нього) і семантичний субєкт (учасник відображуваних подій). Аналіз довів, що важливим для розуміння преференційного значення є його звязок із модальністю здійснення, який зумовлює формування окремих субєктивно-модальних значень, передусім значення бажаності, що закладене в самому виборі й становить основу преференційності. Показано, що найбільш адекватною формою втілення значення преференційності є складне речення, оскільки його поліпредикативна структура більшою мірою відповідає поліпропозитивному змісту преференційних висловлень. У роботі зясовано, що вживання в структурі преференційних конструкцій сполучника ніж (чим, як) разом із компаративами краще, скоріше визначає належність цих речень до складнопідрядних прикомпаративних як до одного з їх семантичних різновидів, якому притаманні такі специфічні ознаки, як: 1) дистантність розташування компаратива краще і сполучника ніж та його аналогів, яка вказує на те, що він утрачає роль опорного слова і набуває значення першого елемента сполучникової єдності краще...
Вывод
У висновках представлено основні результати дослідження.
1. Преференційність визначено в роботі як змістове відношення, що формується на основі значення операціональної порівняльної оцінки, надаючи висловленню виразної іллокутивної сили. Доведено, що формування у висловленні преференційного значення можливе за таких ознак: а) альтернативність змісту;
б) наявність зіставного відношення між альтернативами, стосовно яких здійснюється вибір;
в) репрезентація мотиваційного компонента, який відбиває пошук мовцем підстав для порівняльної оцінки;
г) вираження порівняльної оцінки, яка зумовлює вибір;
ґ) відображення ситуації вибору;
д) можливість повідомлення про втілення здійсненого вибору в життя.
2. Зясовано, що в семантичній структурі преференційного висловлення представлені субєкт мовлення (він здійснює вибір або повідомляє про нього) і семантичний субєкт (учасник відображуваних подій). Субєктом преференції, тобто автором преференційного висловлення, може бути як мовець, так і семантичний субєкт.
3. Аналіз довів, що важливим для розуміння преференційного значення є його звязок із модальністю здійснення, який зумовлює формування окремих субєктивно-модальних значень, передусім значення бажаності, що закладене в самому виборі й становить основу преференційності.
4. Встановлено, що для преференційних висловлень можливим є імпліцитне представлення в їх структурі одного з альтернативних станів речей або мотиваційного компонента. Наявність імпліцитної пропозиції зумовлює асиметрію змісту і формально-синтаксичної будови таких висловлень.
5. Показано, що найбільш адекватною формою втілення значення преференційності є складне речення, оскільки його поліпредикативна структура більшою мірою відповідає поліпропозитивному змісту преференційних висловлень. Конструкціям зі значенням преференційності притаманні своєрідні мовні ознаки, що є чинниками організації окремих його рівнів - формального, формально-семантичного і власне семантичного.
6. У роботі зясовано, що вживання в структурі преференційних конструкцій сполучника ніж (чим, як) разом із компаративами краще, скоріше визначає належність цих речень до складнопідрядних прикомпаративних як до одного з їх семантичних різновидів, якому притаманні такі специфічні ознаки, як: 1) дистантність розташування компаратива краще і сполучника ніж та його аналогів, яка вказує на те, що він утрачає роль опорного слова і набуває значення першого елемента сполучникової єдності краще... ніж (чим, як);
2) граматикалізація компаратива;
3) втрата компаративом синтаксичної ролі члена речення;
4) гнучкість структури, яка допускає не тільки постпозицію, але й препозицію підрядної частини. Зазначено, що лексико-семантичними чинниками формування і вираження преференційного значення є наявність у головній частині висловлень лексеми воліти або звороту віддавати перевагу.
7. Для прикомпаративних конструкцій зі значенням преференційності характерна однотипність змісту предикативних частин, що позначається на їх лексико-семантичному наповненні, а саме антонімії тезаурусно співвіднесених предикатних та іменних лексем.
8. Граматичними чинниками формування преференційного значення в прикомпаративних реченнях, передусім специфічного представлення альтернативного змісту, є вживання тих морфологічних форм дієслова, що відповідають своєрідній семантиці цих конструкцій.
9. Значення преференційності виражається не тільки в структурі прикомпаративних конструкцій, а також в інших за типом реченнях, а саме зіставних, реченнях альтернативної мотивації та градаційних. Важливу роль у вираженні преференційного значення відіграють також преференційні контексти, які забезпечуюють семантичну достатність висловлення завдяки більшим, порівняно з реченням, можливостям експлікації ситуації вибору та його мотивації, етапу втілення здійсненого вибору в життя.
10. Прагматичний аналіз преференційних висловлень засвідчив, що вони становлять один із виразних засобів мовної комунікації. Відповідно до характеру іллокуції преференційні висловлення функціонують як репрезентативи (інформування, констатація, міркування, аргументація, висловлення сентенцій, виправдання, заперечення, відмова), директиви (прохання, висловлення бажання, порада, пропозиція, настійна вимога, заклик, спокуса), експресиви (докір, жалкування, жаління, осуд) та комісиви (присягання).
11. Дослідження відкриває перспективу всебічного аналізу інших змістових відношень у структурі простих і складних конструкцій із позицій функціонального синтаксису сучасної української мови.
Основні положення й висновки роботи викладені в 7 публікаціях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України
1. Ткач П.Б. Значення віддання переваги у висловленнях сучасної української мови // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - 2002. - № 32. - С. 234-236.
2. Ткач П.Б. Значення віддання переваги в контексті семантико-синтаксичних досліджень // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. - Харків: ОВС, 2002. - Вип. 9. - С. 143-147.
3. Ткач П.Б. Конструкції зі сполучником а то як засіб формування значення преференційності // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: Збірник наукових праць. Серія: Філологія. - Вінниця: Вид-во ВДПУ, 2003. - Вип. 5. - С. 153-156.
4. Ткач П.Б. Місце прагматичного аналізу в дослідженні конструкцій зі значенням преференційності // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. - Вип. 6. - Т.ІІІ. Ч.1. Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. - С. 39-46.
5. Ткач П.Б. Роль преференційних висловлювань у мові творів Г.Ф. Квітки-Основяненка // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. - Харків: Видавець Прокопенко Г.Є., 2003. - Вип. 11. - Частина ІІ. - С. 107-113.
6. Ткач П.Б. Преференційні висловлення в мові художнього твору // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. - № 607. Серія: Філологія. - Вип. 39. “Харківська філологічна школа і сучасність”. - С. 237-240.
7. Ткач П.Б. Лексико-граматичні засоби формування преференційного значення в структурі висловлення // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. - Харків, 2004. - Вип. 13. - С. 139-144.