Захист інтересів власних громадян як один з обов"язків держави. Знайомство з вдосконаленням нормативного змісту національного принципу чинності Кримінального кодексу України. Загальна характеристика нормативних положень законодавства зарубіжних держав.
Аннотация к работе
Необхідність забезпечення власним громадянам вказаної вище можливості нести кримінальну відповідальність згідно з національним законодавством може поставати, принаймні, в наступних ситуаціях: 1) громадянин України за межами України вчинив злочин, який підпадає під юрисдикцію однієї чи декількох іноземних держав, однак перебуває на території України; 3) громадянин України за межами України вчинив злочин, який підпадає під юрисдикцію однієї чи декількох іноземних держав, але перебуває за межами території як держави місця вчинення злочину, так і України, на території третьої держави; В таких ситуаціях можливість відповідати згідно з національним законодавством залежить від вирішення ситуації колізії юрисдикцій декількох держав, в результаті чого між державами може бути здійснена видача правопорушника під якою в міжнародному праві, наприклад, в ст.102 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, розуміється: "доставка особи однією державою в іншу державу у відповідності з положеннями міжнародного договору, конвенції чи національного законодавства" [5]. В наведених другій, третій та можливих подібних ситуаціях притягнення Україною правопорушника до кримінальної відповідальності залежатиме від доброї волі інших держав, юрисдикція яких може бути застосована, насамперед тих, на території яких перебуває громадянин України (держава місця вчинення злочину та держава місця фактичного перебування громадянина України після вчинення злочину в разі, якщо є підстави для поширення юрисдикції цієї держави на громадянина України), оскільки необхідною є видача іноземною державою Україні її громадянина. Таким чином, в другій та третій наведених вище ситуаціях притягнення Україною власного громадянина до відповідальності ускладнене наступним: 1) Україна не має юридично закріпленого пріоритету в застосуванні своєї юрисдикції до правопорушника; 2) Україна не має "фізичної" можливості самостійно притягнути правопорушника до кримінальної відповідальності, оскільки він перебуває на території іноземної держави; 3) необхідною передумовою притягнення до відповідальності є видача правопорушника іноземною державою Україні, що може бути досягнуто лише як результат успішних міждержавних домовленостей.
Список литературы
1. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються відносин і співробітництва між державами у відповідності до Статуту Організації Обєднаних Націй від 24.10.1970 р. // Офіційний вебсайт Верховної Ради України / Законодавство України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua
2. Конвенція про правопорушення та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна від 14.09.1963 р. // Офіційний вебсайт Верховної Ради України / Законодавство України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua
3. Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил щодо кримінальної юрисдикції зі справ зіткнення суден та інших подій, звязаних із судноплавством від 10.05.1952 р // Офіційний вебсайт Верховної Ради України / Законодавство України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua
4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / А.М. Бойко, Л.П. Брич, В.К. Грищук та ін. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Юридична думка, 2007. - 1187 с.