Формування логіки як складової частини філософського пізнання світу в єдності з онтологією, гносеологією й епістеміологією. Роль логіки у пізнавальній діяльності людини. Аналіз основних елементів пізнавального процесу. Об"єкт та суб"єкт логіки.
Аннотация к работе
Історично логіка формувалася як складова частина філософського пізнання світу в єдності з онтологією (теорією буття), гносеологією (теорією пізнання) й епістеміологією (теорією знання).Пізнавальна діяльність - діяльність, спрямована на відображення та відтворення в чуттєво-конкретній або абстрактно-логічній формі предметів, явищ, процесів, а також подій, що спостерігаються безпосередньо або опосередковано. На підставі дослідження такої діяльності у гносеології визначені фундаментальні поняття (категорії), які відображають її специфіку - обєкт, субєкт, предмет, метод, знання, істина та інші, а також поняття, котрі відокремлюють специфічні риси та види пізнавальної діяльності: види обєктів, рівні пізнання (чуттєве та абстрактно-логічне, раціональне), види пізнання та знання (повсякденне, наукове, філософське тощо), пізнання одиничного й загального; види істини (абсолютна й відносна) та ін. Пізнавальна діяльність людини (людства) відбувається за такими принципами: соціально-практичної зумовленості пізнання (єдність практики і пізнання); відображення; єдності чуттєвого й абстрактно-логічного рівнів пізнання; історичності; єдності онтології, гносеології, логіки. На сучасному етапі процесу пізнання в філософії та науці чітко диференціюються: "матеріальний (фізичний) світ" та "ідеальний (уявний) світ", "реальний світ" і "можливий світ", які не можна змішувати; категорізація способів пізнання на емпіричне (грец. умоглядне), тобто пізнання на підставі суто логічного мислення, в абстракції від чуттєвого досвіду; категорізація форм існування речей на ті, що справді існують, і ті, що існують уявно (в думках); категорізація обєктів пізнання на ті, що дані у відчуттях, і ті, що лише мисляться в поняттях.Термін "логіка" походить від давньогрецького "логос" (грец. logos - слово, розум, думка, вчення, закон, порядок). У сферу логіко-філософських міркувань сам цей термін ввели стоїки (див. Пізнаючи світ (природу, суспільство, свою особистість тощо), люди вживають терміни "обєктивна логіка" та "субєктивна логіка". Під першою розуміють обєктивний плин подій, незалежний вид мислення, свідомості людини, тобто обєктивну закономірність, послідовність, незворотність розвитку всього існуючого і необхідний звязок між предметами, явищами, подіями (в цьому значенні часто вживають вислови "логіка речей", "логіка подій", "логіка історії"). Під другою - особливості мислення конкретної людини (у цьому значенні вживають вирази "логіка мислення особи х", "залізна логіка", "чоловіча логіка", "жіноча логіка" тощо).Обєкт дослідження науки логіки як частини філософського пізнання світу - це мислення людини в єдності з мовою (мисленнєво-мовленнєва діяльність), хоча мислення людини вивчають й інші науки - психологія, соціологія, соціальна психологія, теорія штучного інтелекту тощо. Ось декілька з них: "Логіка досліджує закони правильного виведення певних тверджень із певних істинних підстав та істинность як властивість певних висловлювань" (Г. Фреге); "Логіка - вчення про звязки і послідовність людського мислення, форми його розвитку, засоби існування мислення та мови закріплення, відтворення і трансляції мисленнєвих процесів" (Сучасний філософський словник); "Логіка - наука про міркування... вона досліджує різні способи міркувань та моделює їх" (А.Щоб мислення приводило нас до істини, воно має відповідати вимогам формально-логічних законів - закону тотожності, суперечливості, виключеного третього та достатньої підстави. Знання логіки дозволяє орієнтуватися в законах логіки, які в свою чергу, будучи специфічними законами мислення, неодноразово повязані із законами обєктивного світу, погоджуються з ними.
План
Зміст
Вступ
1. Логіка в системі філософського пізнання світу
1.1 Роль логіки у пізнавальній діяльності людини
1.2 Обєкт і предмет науки логіки
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Закони логіки є знаряддям пізнання дійсності, необхідною умовою точного, адекватного відображення мисленням зовнішнього світу. Щоб мислення приводило нас до істини, воно має відповідати вимогам формально-логічних законів - закону тотожності, суперечливості, виключеного третього та достатньої підстави.
Знання логіки дозволяє орієнтуватися в законах логіки, які в свою чергу, будучи специфічними законами мислення, неодноразово повязані із законами обєктивного світу, погоджуються з ними. Закони логіки є знаряддям пізнання дійсності, необхідною умовою точного, адекватного відображення мисленням зовнішнього світу. Щоб мислення приводило нас до істини, воно має відповідати вимогам формально-логічних законів-закону тотожності, суперечливості, виключеного третього та достатньої підстави.
Порушення вимог законів логіки призводить до того, що мислення стає неправильним, нелогічним. У практиці мислення трапляються двоякого роду логічні помилки, повязані з порушенням вимог законів логіки: софізми та паралогізми.
Список литературы
1. Гетманова А. О. Учебник по логике. М., 1995.
2. Кирилов В. И., Старченко А. А. Логика: Учебник для юрид. ф-тов и институтов. М., 1996. С. 3- (256).