Зменшення ушкодження тканини нирки шляхом вибору безпечних термінів повторної ударно-хвильової літотрипсії у хворих на сечокам"яну хворобу - Автореферат

В теперішній час у країнах цивілізованого світу дистанційна літотрипсія (ДЛТ) виконується при сечокамяній хворобі (СКХ) більш, ніж в 90% випадків, оскільки, володіючи високою ефективністю, є якнайменше інвазівним та травматичним методом порівняно з оперативними та ендоскопічними втручаннями (О. Ф. Проте актуальним та невирішеним залишається питання забезпечення збереження ниркової тканини при проведенні повторних сеансів літотрипсії, особливо на фоні запального процесу та обструктивного синдрому, які самі по собі надають виражену пошкоджуючу дію на нирку. Покращення результатів лікування методом дистанційної літотрипсії хворих на сечокамяну хворобу шляхом зменшення ступеня пошкодження нирки та кількості ускладнень після неодноразових сеансів літотрипсії каменів нирок, визначивши мінімально необхідний проміжок між сеансами, що потребується для відновлення тканини нирки. 3.Визначити строки відновлення тканини нирки після дистанційної літотрипсії на фоні запального процесу та обструктивного синдрому. Використання результатів дослідження в практичній медицині дозволяє зменшити пошкодження ниркової тканини та понизити частоту розвитку ускладнень у хворих на СКХ при проведенні неодноразових сеансів дистанційної літотрипсії шляхом вибору безпечних строків проведення повторних сеансів дистанційної літотрипсії.Пацієнти розподілялися по групах по наступній схемі: на 7 добу після ДЛТ проводилося контрольне дослідження на предмет руйнування конкременту (оглядова урографія та УЗД), пацієнти, у яких конкремент повністю руйнувався - включалися в першу групу, а яким був потрібен повторний сеанс літотрипсії - в другу. Пацієнти 1 групи залежно від наявності ознак пієлонефриту та обструктивного синдрому, обумовлених наявністю конкременту, розподілялися на 4 підгрупи: 1.1 - пацієнти з неускладненою СКХ, без ознак обструкції та запального процесу: індекс К до 25 (О. Ф. Залежно від строків проведення повторного сеансу літотрипсії пацієнти 2 групи розподілялися на 3 підгрупи: 2.1 - повторна літотрипсія проводилася на 7 добу; 90 пацієнтам (43,7%) літотрипсія була проведена двічі, з них в проведенні 3 сеансу мали потребу 4 пацієнти (1,9%), вони були виключені з дослідження. Після ДЛТ пацієнти отримували антибактеріальну терапію: ципрофлоксацин 0,5г 2 рази на добу, протягом 7 діб, фурамаг 0,1г 3 рази на добу протягом 14 діб, лікування, направлене на стимуляцію відхождення фрагментів: спазмолітики (ношпа 0,08г 3 рази на добу), сечогінні препарати (фуросемід 0,02г 1 раз на добу внутришньовенно), діадинамічні струми, водне навантаження.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання - науково обгрунтовано мінімально необхідний проміжок часу між сеансами дистанційної літотрипсії, який потребується для відновлення тканини нирки, що дозволяє зменшити ступінь пошкодження нирки та кількість ускладнень при неодноразових сеансах літотрипсії хворим на сечокамяну хворобу, що має суттєве значення в урології. 3.Встановлено, що у пацієнтів з неускладненою СКХ повне відновлення ниркової тканини після одноразового сеансу дистанційної літотрипсії спостерігається на 14 добу, про що свідчить відновлення біохімічних маркерів до контрольного рівня. 4.Інтервал між сеансами в 7 діб призводить до більш вираженого пошкодження нирки після повторної літотрипсії, ніж інтервал в 14 та більше діб. Інтервал часу від першого сеансу до відновлення ниркової тканини після повторного сеансу виконаного на 7 добу, склав той же період (28 діб), що і після повторної літотрипсії, яка була виконана на 14 добу. Збільшення інтервалу між неодноразовими сеансами більше 14 діб не призводить до більш швидкого відновлення ниркової тканини після повторного сеансу, а лише збільшує час дії патологічних факторів на тканину нирки, обумовлених наявністю незруйнованого конкременту, та пролонгує процеси ауторецидиву конкременту.

1. Основний зміст роботи

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання - науково обгрунтовано мінімально необхідний проміжок часу між сеансами дистанційної літотрипсії, який потребується для відновлення тканини нирки, що дозволяє зменшити ступінь пошкодження нирки та кількість ускладнень при неодноразових сеансах літотрипсії хворим на сечокамяну хворобу, що має суттєве значення в урології.

1.Встановлено, що показники окисної модифікації та дефрагментації білка, 8-гідроксі-2-діоксігуанозін, ?-глютатіон-S-амінотрансфераза та N-ацетіл-?-D-глюкозамінідаза є непрямою ознакою ступеня ушкодження ниркової тканини, відбиваючи характерні особливості, властиві кожному виду ушкодження. Найбільшу чутливість проявили N-ацетіл-?-D-глюкозамінідаза та 8-гідроксі-2-діоксігуанозін, оскільки їх рівень найбільш значущо зростав у пацієнтів з неускладненою СКХ. Найменшу чутливість проявили показники окисної дефрагментації білка, значущо зростаючи лише на ранніх строках після дистанційної літотрипсії.

2.Визначені максимально допустимі значення біохімічних маркерів при проведенні дистанційної літотрипсії на фоні пієлонефриту, перевищення яких можуть вказувати на розвиток ускладнень.

3.Встановлено, що у пацієнтів з неускладненою СКХ повне відновлення ниркової тканини після одноразового сеансу дистанційної літотрипсії спостерігається на 14 добу, про що свідчить відновлення біохімічних маркерів до контрольного рівня. У пацієнтів як з супутнім пієлонефритом, так і з обструктивним синдромом повне відновлення тканини нирки потребує не менш одного місяця.

4.Інтервал між сеансами в 7 діб призводить до більш вираженого пошкодження нирки після повторної літотрипсії, ніж інтервал в 14 та більше діб.

5.Визначено, що найбільш оптимальним проміжком часу між повторними сеансами літотрипсії каменів нирок є 14 діб. Інтервал часу від першого сеансу до відновлення ниркової тканини після повторного сеансу виконаного на 7 добу, склав той же період (28 діб), що і після повторної літотрипсії, яка була виконана на 14 добу. Збільшення інтервалу між неодноразовими сеансами більше 14 діб не призводить до більш швидкого відновлення ниркової тканини після повторного сеансу, а лише збільшує час дії патологічних факторів на тканину нирки, обумовлених наявністю незруйнованого конкременту, та пролонгує процеси ауторецидиву конкременту.

Практичні рекомендації

8-гідроксігуанозін та показники окисної модифікації і дефрагментації білка можуть використовуватися в практичній медицині для відображення ступеня пошкодження ниркової тканини після дистанційної літотрипсії у хворих з неускладненою СКХ, а також у поєднанні з пієлонефритом та обструктивним синдромом. Визначені значення норми та максимально допустимі значення біохімічних маркерів при проведенні дистанційної літотрипсії на фоні активного пієлонефриту, перевищення яких можуть вказувати на розвиток ускладнень.

Встановлені строки реабілітації пацієнтів після проведення дистанційної літотрипсії. Так, у пацієнтів з неускладненою СКХ період реабілітації складає 14 діб, оскільки даний період часу потрібний для повного відновлення ниркової тканини після одноразового сеансу дистанційної літотрипсії. У пацієнтів як з супутнім активним пієлонефритом, так і з обструктивним синдромом повне відновлення тканини нирки потребує не менш одного місяця.

Інтервал між повторними сеансами ДЛТ повинен складати 14 діб, оскільки є мінімально необхідним проміжком часу який потребується для відновлення тканини нирки. Зменшення інтервалу між сеансами збільшує ступінь пошкодження та період відновлення нирки, в той же час, збільшення інтервалу між сеансами більш 14 діб не призводить до більш швидкого відновлення ниркової тканини після повторного сеансу. Тривалий інтервал між сеансами пролонгує процеси ауторецидиву конкременту, що залишився, та підвищує вірогідність розвитку ускладнень і збільшує час дії патологічних факторів на тканину нирки, обумовлених наявністю незруйнованого конкременту.

1. Показники окисної модифікації білка у хворих після дистанційної литотрипсії / О. О. Люлько, О. В. Стець, І. Ф. Бєленічев, О. О. Бурназ, І. А. Писаренко // Урологія. - 2005. - №2. - С. 29-34.

2. Оцінка ступеня пошкодження і термінів відновлення нирки після дистанційної літотрипсії каменів нирок / О. О. Люлько, О. В. Стець, І. Ф. Бєленічев, О. О. Бурназ // Урологія. - 2006. - №1. - С. 19-25.

3. Стець О. В. Зменшення пошкодження ниркової тканини шляхом вибору безпечних термінів проведення повторної дистанційної літотрипсії у пацієнтів з каменівм нирок / О. В. Стець // Урологія. - 2006. - №2. - С. 27-31.

4. Стець О. В. Визначення оптимального проміжку часу між повторними сеансами літотрипсії каменів нирок / О. В. Стець // Урологія. - 2007. - №2. - С. 28-33.

5. Деклараційний патент на корисну модель 17908 UA, МПК (2006) G01N 33/00 Спосіб визначення ступеня ушкодження тканини нирки / Стець О. В., Люлько О. О., Бєленічев И. Ф.; заявник та патентовласник Запорізький держ. мед. ун-т. - № u200604481; заявл. 21.04.2006; опубл. 16.10.2006, Бюл № 10.

6. 8-гідроксі-2-гуанозін як біохімічний маркер оцінки ушкодження тканини нирки після дистанційной літотрипсії / О. О. Люлько, О. В. Стець, І. Ф. Бєленічев, О. О. Бурназ // Тези доп. наук. конф. Зап. мед. акад. післядип. освіти "Акт. пит. мед. науки та практики". - Запоріжжя. - 2006. - Вип. 69. - С. 389.

7. Люлько А. А. Определение степени повреждения и сроков восстановления почки после дистанционной литотрипсии на основании оценки показателей окислительной модификации и дефрагментации белка / А. А. Люлько, А. В. Стец, И. Ф. Беленичев // Тез. докл. 68 итог. конф. СНТ им. М. Д. Довгялло "Акт. пробл. клин., эксперим., профилакт. медицины и стоматологии". - Донецк. - 2006. - С. 57.

8. Люлько О. О. Зменшення ушкодження тканини нирки шляхом вибору найбільш безпечних термінів повторної ударно-хвильової літотрипсії у хворих на сечокамяну хворобу / О. О. Люлько, О. О. Бурназ, О. В. Стець // Методичні рекомендації. - Київ. - 2007. - 21 с.

Размещено на .ru