Здійснення правового регулювання боротьби зі злочинністю через закон - основний спосіб формалізації норм кримінального права. Санкція - недотримання встановлених правил поведінки через обмеження прав і свобод особи, яких вона може зазнати як делікт.
Аннотация к работе
Панівні погляди на цю галузь права крізь призму уявлень про особливість (не типовість) структури її норм все більше припиняє задовольняти правові дослідження на сучасному етапі розвитку науки. За допомогою тези про нерозривну єдність положень Загальної й Особливої частин КК і, на її підставі, автором пропонується відбивати властивості кримінально-правової норми через приписи Загальної частини КК як її невідємної частки, положення якої й утворюють такий структурний елемент, як гіпотеза. ХХ ст. у вітчизняному кримінальному праві переважала концепція двоелементної структури кримінально-правової норми, де сутність її приписів визначалася через безумовність (або категоричність), що давало підстави виділити в них дві частини: а) опис посягання, що забороняється під загрозою покарання, - частина визначальна (або диспозитивна); б) вказівка на наслідки забороненого діяння - частина каральна (або санкція) [2, с. Що стосується кримінального закону, вчений іменував їх відповідно як диспозиція й санкція з тією відмінністю, що перша частина цього закону - гіпотеза - містить ще й вказівку на диспозицію норми, тобто фактично зливається з нею. Дурманов, завжди лише абстрактно передбачається законодавцем у вигляді умови: «якщо особа, зазначена в диспозиції кримінально-правової норми, порушить заборону, що міститься в ній, і вчинить те, що описано в диспозиції цієї норми (включаючи й відповідні положення Загальної частини), тобто вчинить діяння, яке містить у собі склад злочину, до неї буде застосована санкція цієї кримінально-правової норми» [11, c.
Список литературы
1. Голунский С.А. Теория государства и права: учебник / С.А. Голунский, М. С. Строгович. - М.: Юрид. изд-во, 1940. - 304с.
9. Большая советская энциклопедия: в 30 т. Т. 3. - М.: Сов. энциклопедия, 19691978. - 354 с.
10. Толковый словарь русского языка / под ред. Д.Н. Ушакова. - М.: Изд-во иностр. и нац. словарей, 1935-1940. - Т. 3. - 1424с.
11. Курс советского уголовного права: Учение об уголовном законе: Часть Общая. - Т.1 / под ред. А.А. Герцензона, Н.Д. Дурманова, А.А. Пионтковского [и др.]. - М.: Наука, 1970. - 312с.
12. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение: монография / Я.М. Брайнин. - М.: Юрид. лит., 1967. - 240с.
13. Уголовное право: Общая часть: учебник / под ред. Л.В. Иногамовой-Хегай, А.И. Рарога, А.И. Чучаева. - М.: КОНТРАКТ: ИНФРА-М, 2008. - 560с.
14. Панов М.И. Кримінальна протиправність як ознака злочину / М.И. Панов // Право України. - 2011. - № 9. - С. 62-75.
15. Курс уголовного права: Общая часть: учебник [для вузов] / под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. - М.: Зерцало-М, 2002. - Т. 1: Учение о преступлении. - 592 с.
16. Российская юридическая энциклопедия / под ред. А.Я. Сухарева. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 1100с.
17. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского язика / А.Н. Гвоздев. - М.: Учпедгиз, 1952. - 336с.