Ставлення партійно-державного керівництва до селянства. Механізм знищення постаті селянина-власника і примусового створення колгоспів з метою вилучення коштів для форсування індустріалізації. Форми селянського опору пасивного і активного характеру.
Аннотация к работе
Знову, як і в 20-ті роки ХХ століття, мають можливість існувати й розвиватися різні форми господарювання: колективна (сільськогосподарські виробничі кооперативи, господарські товариства усіх видів), підприємства, що створені на основі власності фізичної особи (тобто приватні, у т.ч. з орендними відносинами), господарства, що засновані на власності сімї та інших родичів, які обєдналися для спільної діяльності (присадибні та селянські (фермерські) господарства). Безумовно, за багато десятиліть у розвитку аграрних відносин відбулися значні зміни, тож, щоб уникнути помилок нині, реорганізуючи сільськогосподарське виробництво, слід врахувати уроки минулого. Необхідно усвідомлювати, що селянин, який працює на власній землі і є розпорядником власної продукції, тобто має економічні стимули, набагато більше зацікавлений у досягненні кращих результатів своєї праці, аніж той, що працює як наймит. Предмет дослідження - процеси, які відбувалися в селянському середовищі Лівобережної України в ході ліквідації індивідуального господарства та насильницького створення колгоспів. Мета дослідження - охарактеризувати селянство Лівобережної України напередодні колективізації і показати зміни, які відбулися у селянському середовищі в 1928-1933 рр.Перший етап охоплює 20-ті роки ХХ століття, коли селянське господарство було індивідуальним, а селянин був власником виробленої ним сільськогосподарської продукції, якою задовольняв не тільки власні потреби, а й державні. Ястреба, в яких досліджувались питання матеріально-технічного забезпечення селянського господарства; здавання в оренду і найм робочої худоби та реманенту; ефективності використання основних засобів виробництва селянами; прибутковість селянського господарства та його звязку з ринком тощо.3 У цей період різко зменшилась кількість праць, присвячених селянському господарству 20-х років, а дослідники переключилися на вивчення колгоспного села під кутом зору “Короткого курсу історії ВКП(б)”, який зявився у 1938 році.2 Індивідуальне селянське господарство розглядалось лише в узагальнюючих працях з історії народного господарства СРСР,3 УРСР4 та в працях окремих авторів (Е.Б. В умовах хрущовської “відлиги” відбулася певна переоцінка соціально-економічних перетворень на селі у 1929-1933 рр. Цій тематиці були присвячені роботи Л.В. Перші повідомлення, що були присвячені новій оцінці подій, які відбувалися на селі під час колективізації, зявилися у пресі та журнальній періодиці.4 У цих роботах робилися перші спроби охарактеризувати економічний потенціал непу, методи проведення суцільної колективізації, а сама поява таких публікацій була значним кроком вперед у вітчизняній історичній науці.