Аналіз тенденцій сучасної української сценографії на прикладі вистав, які засвідчують зміну візуальної домінанти. Розгляд основ візуальної образності постдмодерністичного та постдраматичного театру на прикладі творчості Богомазова, Друганова та Жолдака.
Аннотация к работе
В українському театрі 90-х рр. виникали цілі генерації режисерів-експериментаторів, які опинялися поза традиційним мистецтвом, їхні вистави існували у вигляді одноразових проектів або недовготривалих студій. Але із настанням «постдраматичного» театру, текст перестає займати головні позиції у виставі, а залишається лише одним з варіантів театрального дійства, на рівні з ним постають візуальний, музичний і хореографічний пласти. Клименка (Клима) в Україну проникає вчення Васильєва, Клим активно співпрацює із театром «Дах», пише драматичні тексти для постановок і працює як режисер, дає майстер-класи. Брехта і системи «відчуження» у постдраматичний театр перейшло відчуття театральності, тобто глядач завжди має відчувати, що він у театрі, а не у справжньому житті. У 2000 р. утворився театр «Вільна сцена», що певний час містився в одному приміщенні з театрами «Бенефіс» та «Історичний портрет», мав окремий майданчик і, врешті-решт, був закритий у 2011 році.