Грунтозахисна технологія вирощування озимого жита, яка базується на плоскорізному обробітку грунту. Забезпечення приросту врожайності озимого жита і зменшення собівартості вирощування, підвищення рівня рентабельності господарств центрального Полісся.
Аннотация к работе
Сучасна інтенсифікація землеробства супроводжується втручанням людини в хід ґрунтотворного процесу, перетворює ґрунти, викликає зміни їх хімічного складу. Науково-дослідна робота за темою дисертації проведена відповідно до науково-технічної програми Національного аграрного університету: “Розробити теоретичні і технологічні основи ґрунтозахисних технологій стосовно грунтово-ландшафтних умов Правобережного Лісостепу та Полісся України”. Мета та завдання досліджень полягає у вивченні впливу різних систем обробітку ґрунту на зміни стану гумусу, розрахунку його балансу і показників родючості, а також визначення агрономічної, економічної і енергетичної ефективності вирощування озимого жита в зерно-льоно-картопляній сівозміні. Задача досліджень полягає у: - визначенні впливу ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур, які базуються на плоскорізному обробітку, на вміст і запаси гумусу; Встановлено вплив цих технологій на зміну окисно-відновних ферментів, які беруть участь у перетворенні гумусових речовин, зміну запасів активного і пасивного гумусу під впливом добрив і різних систем обробітку, а також на зміну групово-фракційного складу гумусу цих ґрунтів.Експериментальна робота виконувалась протягом 1999 - 2001 рр в стаціонарному досліді Інституту сільського господарства Полісся, який закладено у 1982 р. Вміст гумусу в орному шарі становив 1,57 - 1,62 %. Нижче лежачі горизонти характеризуються меншим вмістом гумусу (1,27%) і більшою рівноважною щільністю (1,71 г/см3). В досліді вивчається 5 систем обробітку грунту, з яких досліджували 3 на трьох фонах удобрення при вирощуванні озимого жита: загальноприйнята - оранка на глибину 18 - 20 см; Для порівняння процесів, що відбуваються в ґрунті відбирали зразки на перелозі (18 років), який знаходиться біля стаціонарної ділянки і під лісом.Порівняно з перелогом їх більше за плоскорізного обробітку на неудобреній ділянці на 5,4, на фоні полуторної норми добрив - 5,6%. Плоскорізний обробіток на фоні добрив сприяв збільшенню вмісту гумусу в шарі 0-30 см порівняно з оранкою і комбінованим обробітком на 0,14 і 0,31 % (табл. Добрива також сприяли накопиченню вмісту гумусу порівняно з неудобреними варіантами - при застосуванні оранки на фоні одинарної норми добрив в шарі 0-10 см на 0,08, на фоні полуторної - на 0,15, в шарі 10-20 см - 0,12 і 0,18 і в шарі 20-30 см відповідно на 0,1 і 0,21 %; за плоскорізного обробітку в шарі 0-10 см на 0,08 і 0,24, в шарі 10-20 см відповідно на 0,06 і 0,23, в шарі 20-30 см на 0,04 і 0,29 %; за комбінованого обробітку в шарі 0-10 см на 0,1, в шарі 10-20 см на 0,02 і 0,13, в шарі 20-30 см - на фоні одинарної норми добрив зменшується на 0,06, на фоні полуторної збільшується на 0,04 %. При застосуванні оранки на фоні одинарної норми добрив запаси у тридцятисантиметровому шарі збільшувалися порівняно з неудобреним варіантом на 7,0 і на фоні полуторної на 12,7%; за плоскорізного обробітку відповідно на 6,1 і 16,5 %; за комбінованого - при внесенні одинарної норми добрив запаси гумусу майже не зменшувалися. Добрива також сприяли накопиченню вмісту водорозчинного гумусу у шарі 0-30 см: на оранці при внесенні одинарної норми добрив порівняно з контролем на 0,01 і при полуторній нормі добрив на 0,012 %; за плоскорізного обробітку на 0,01 і 0,016 % і за комбінованого відповідно на 0,008 і 0,012 %.При застосуванні оранки і плоскорізного обробітку зменшується гідролітична кислотність на 0,07-0,48, сума увібраних основ на 0,40-0,69 мг-екв на 100 г грунту, а також ступінь насичення основами на 3,3 - 3,4 % порівняно з перелогом. Довгострокове використання систем обробітку в поєднанні з органічними і мінеральними добривами сприяють підвищенню вмісту і запасів гумусу порівняно з варіантами, де добрив не вносили. Плоскорізний обробіток сприяє накопиченню гумусу на 0,07-0,21 % і збільшує його запаси порівняно з комбінованим і оранкою на 4.2 - 9,8 т/га. Застосування різних систем обробітку та внесення одинарної і полуторної норм добрив порівняно з контролем розширяють співвідношення між гуміновими і фульвокислотами, сприяють зменшенню суми ФК і збільшенню суми ГК. Плоскорізний обробіток сприяє утворенню позитивного балансу гумусу порівняно з оранкою і комбінованим обробітком за рахунок зменшення інтенсивності мінералізації і ерозійних втрат гумусу порівняно з іншими обробітками.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
Зміна родючості дерново-підзолистих грунтів за тривалого їх сільськогосподарського використання
Зміна фізико-хімічних властивостей дерново-підзолистих грунтів за різного їх використання. Результати свідчать, що за тривалого сільськогосподарського використання ґрунтів при застосуванні оранки відмічено зниження кислотності грунтового розчину на 0,6, а за плоскорізного обробітку підвищення на 0,1 одиницю порівняно з перелогом.
За сільськогосподарського використання ґрунтів при оранці гідролітична кислотність і сума увібраних катіонів зменшувалася відповідно на 15,4 і 26,0, а при застосуванні обробітку без обертання скиби на 2,2 і 15,1 % порівняно з перелогом. Низькі показники відмічені під лісом. Ступінь насичення основами за плоскорізного обробітку знижувався на 7,4, а на оранці відповідно на 7,2 % порівняно з перелогом.
Зміна форм гумусу у дерново-підзолистих грунтах за різного їх використання. Вміст гумусу на перелозі становив 1,9 %. Оранка і комбінований обробіток без внесення добрив не змінювали рівновагу процесів “гуміфікація « мінералізація”. Вміст його менше відповідно на 0,27 і 0,35 % (табл. 1). При внесенні мінеральних і органічних добрив за плоскорізного обробітку вміст гумусу підвищувався порівняно з перелогом на 0,9 %. Отже, за плоскорізного обробітку грунтотворний процес наближається до природного, бо верхній оброблюваний шар не перевертається як при оранці, а лише розпушується.
При вивченні показників активного і пасивного гумусу встановлено, що на перелозі і на неудобрених варіантах міститься велика кількість пасивного гумусу і набагато менше - активного. При внесенні добрив кількість активного гумусу збільшується, а пасивного - зменшується. Отже, за всіх систем обробітку з внесенням добрив кількість активного гумусу збільшується порівняно з перелогом відповідно у 2,3, 2,8 і 2,2 рази, тобто відбувається “омолодження” гумусу, що є загальною закономірністю окультурених дерново-підзолистих ґрунтів.
Зміна групово-фракційного складу гумусу дерново-підзолистих грунтів за різного їх використання. Тривале використання дерново-підзолистих ґрунтів змінює групово-фракційний склад гумусу. При обробітку ґрунту підвищується вміст суми ГК. Порівняно з перелогом їх більше за плоскорізного обробітку на неудобреній ділянці на 5,4, на фоні полуторної норми добрив - 5,6%. При оранці сума ГК порівняно з перелогом зменшується на 0,7 %. Однак при внесенні полуторної норми добрив вона підвищується на 6,5 %. В грунті під лісом міститься мала кількість ГК - 20,0, проте досить висока питома вага ФК - 31,5 %.
На варіантах, де застосовувалась оранка без внесення добрив, виявлена велика кількість нерозчинного залишку (50,8%). Однак, при внесенні полуторної норми добрив його вміст зменшується порівняно з неудобреним варіантом на 8,1 %. При внесенні добрив за плоскорізного обробітку кількість нерозчинного залишку збільшується на 8,4 %. Вміст його під лісом і на перелозі набагато менший 48,5 і 47,9%.
Таблиця 1 - Форми гумусу дерново-підзолистих ґрунтів за різного їх використання
Стан і обробіток грунту Норма добрив Вміст загального гумусу, % Запас гумусу, т/га Аг/Пг загальний активний пасивний
Оранка на 18-20 см Без добрив 1,63 25,9 5,6 20,3 0,27
Переліг (18 років) Без добрив 1,9 31,3 5,9 25,4 0,24
Ліс Без добрив 1,74 28,7 5,1 23,6 0,23
* - на гектар сівозмінної площі
Аналіз зразків, відібраних на перелозі і під лісом, показує, що вони мають гуматно-фульватний тип гумусу (Сгк/Сфк = 0,67 і 0,63). Однак, при обробітку це співвідношення збільшується у сприятливу сторону, а за плоскорізного обробітку стає фульватно-гуматним (1,11).
Вплив тривалого застосування Ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур на вміст, запаси і якісний склад гумусу
Плоскорізний обробіток на фоні добрив сприяв збільшенню вмісту гумусу в шарі 0-30 см порівняно з оранкою і комбінованим обробітком на 0,14 і 0,31 % (табл. 2). Добрива також сприяли накопиченню вмісту гумусу порівняно з неудобреними варіантами - при застосуванні оранки на фоні одинарної норми добрив в шарі 0-10 см на 0,08, на фоні полуторної - на 0,15, в шарі 10-20 см - 0,12 і 0,18 і в шарі 20-30 см відповідно на 0,1 і 0,21 %; за плоскорізного обробітку в шарі 0-10 см на 0,08 і 0,24, в шарі 10-20 см відповідно на 0,06 і 0,23, в шарі 20-30 см на 0,04 і 0,29 %; за комбінованого обробітку в шарі 0-10 см на 0,1, в шарі 10-20 см на 0,02 і 0,13, в шарі 20-30 см - на фоні одинарної норми добрив зменшується на 0,06, на фоні полуторної збільшується на 0,04 %.
Спостерігалась така сезонна динаміка вмісту гумусу: на початку вегетації - найвищий вміст гумусу, потім, по мірі росту і розвитку рослин, він знижується в кінці теплого періоду року і після розкладу рослинних решток спостерігалося його відновлення.
Таблиця 2 - Вплив технологій вирощування на гумусний стан дерново-підзолистого грунту
Система обробітку грунту Вміст гумусу, % Запаси гумусу, % Аг/Пг Вміст водорозчинного гумусу, % Запаси енергії в гумусі, млн. ккал/га
Запаси гумусу в дерново-підзолистому грунті змінювались за різних систем обробітку і добрив. У шарі 0-30 см за плоскорізного обробітку запаси гумусу збільшувалися порівняно з оранкою на 4,3, а за комбінованого зменшувалися на 0,42%. Із підвищенням внесення доз добрив ця різниця стає суттєвою, особливо при застосуванні комбінованого обробітку. При внесенні одинарної норми добрив на варіантах з комбінованим обробітком запаси гумусу зменшувалися на 11,4, при полуторній нормі - на 12,5 %.
При застосуванні оранки на фоні одинарної норми добрив запаси у тридцятисантиметровому шарі збільшувалися порівняно з неудобреним варіантом на 7,0 і на фоні полуторної на 12,7%; за плоскорізного обробітку відповідно на 6,1 і 16,5 %; за комбінованого - при внесенні одинарної норми добрив запаси гумусу майже не зменшувалися.
Запаси активного і пасивного гумусу змінювалися за різних систем обробітку і добрив. Встановлено, що добрива сприяли збільшенню запасів активного гумусу і зменшенню пасивного за всіх систем обробітку. При застосуванні оранки на фоні одинарної норми добрив запаси активного гумусу збільшувалися порівняно з неудобреним варіантом у 2,3, на фоні полуторної норми - 2,7 рази. Проте запаси пасивного гумусу зменшувалися на 24,5 і 26,1 %.
За плоскорізного обробітку запаси активного гумусу на варіанті, де вносили одинарну норму добрив, порівняно з неудобреним, були більші у 2,2, а при полуторній нормі у 2,6 рази. Запаси пасивного гумусу були менші порівняно з контролем на 28,2 і 24,7 %.
При застосуванні комбінованого обробітку активний гумус на варіанті, де вносили добрива, був вищий у 2,2 рази порівняно з неудобреним варіантом, і при внесенні полуторної норми у 2,3. Вміст пасивного гумусу зменшувався відповідно на 30,4 і 34,5 %.
Довгострокове використання добрив істотно впливає на склад колоїдного гумусу. Під впливом добрив співвідношення між активним і пасивним гумусом більше змінюється в сторону збільшення активної форми. Найкраще співвідношення між активним і пасивним гумусом утворилося на варіантах з полуторною нормою добрив. Це співвідношення становило 0,9-1,1.
Найбільший вміст водорозчинного гумусу спостерігався за плоскорізного обробітку на фоні полуторної норми добрив. Його вміст більший порівняно з оранкою на 0,026 і комбінованим обробітком на 0,018 %. Добрива також сприяли накопиченню вмісту водорозчинного гумусу у шарі 0-30 см: на оранці при внесенні одинарної норми добрив порівняно з контролем на 0,01 і при полуторній нормі добрив на 0,012 %; за плоскорізного обробітку на 0,01 і 0,016 % і за комбінованого відповідно на 0,008 і 0,012 %.
Спостерігалася сезонна динаміка водорозчинного гумусу: найменший вміст виявлений на початку вегетації озимого жита - в квітні на оранці в шарі 0 - 30 см він складав 0,025 на контролі, при внесенні одинарної норми добрив - 0,037 і при полуторній нормі добрив - 0,038 %. За плоскорізного обробітку відповідно 0,047, 0,058 і 0,063 %, а за комбінованого - 0,035, 0,044 і 0,048 %. В період інтенсивного росту коренів озимого жита, в червні було виявлено найбільшу кількість водорозчинного гумусу. При цьому на оранці вона становить в залежності від добрив 0,033, 0,041 і 0,043 %, за плоскорізного обробітку - 0,055, 0,062 і 0,067%, і за комбінованого відповідно 0,039, 0,046 і 0,049%.
Однак, у вересні вміст водорозчинного гумусу зменшувався. За плоскорізного обробітку на фоні одинарної і полуторної норм добрив вміст підвищувався порівняно з червнем на 1,6 і 6,0 %.
Вміст суми гумінових кислот за плоскорізного і комбінованого обробітку збільшувався порівняно з оранкою відповідно на 6,1 і 2,5%. За плоскорізного обробітку порівняно з оранкою на фоні одинарної норми добрив сума ГК зменшувалася на 0,3 %, проте ця різниця була не суттєвою, а за комбінованого обробітку вміст ГК зменшувався порівняно з полицевим обробітком на 1,4 % (рис.).
Сума ФК за плоскорізного і комбінованого обробітку порівняно з оранкою на неудобрених ділянках, була вищою на 1,8 і 2,2 %. За плоскорізного обробітку на фоні одинарної норми добрив ця сума порівняно з оранкою зменшувалася на 8, проте за комбінованого обробітку підвищувалася на 1,2 %, однак ця різниця була несуттєвою. Те саме спостерігалося при внесенні полуторної норми добрив.
На всіх варіантах обробітку і за різного удобрення грунту переважає гуматно-фульватний тип гумусу. Однак, за плоскорізного обробітку на фоні одинарної і полуторної норм добрив переважає фульватно-гуматний тип гумусу (1,03 і 1,11).
За плоскорізного обробітку запаси енергії в гумусі (шар 0-30 см) порівняно з оранкою на контролі були вищі на 1,6, а за комбінованого зменшувалися на 0,9?102; при внесенні одинарної норми добрив підвищувалися на 1,4 і зменшувались на 3,3?102; при полуторній нормі відповідно - 3,2 і 5,5 ?102.
Баланс гумусу в зерно-льоно-картопляній сівозміні
Розрахунки балансу гумусу за методами Г.Я. Чесняка, О.М. Ликова, О.Г. Тараріко і М.Г. Лобаса свідчать про невдосконалення методик (табл. 3). За методами Г.Я. Чесняка і О.Г. Тараріко, М.Г. Лобаса він позитивний, а за Ликовим відємний. Зменшення показників балансу повязано з тим, що у другій ротації сівозміни врожайність культур зменшується, оскільки почали вносити менше добрив.
Таблиця 3 - Середньорічний баланс гумусу (т/га) в дерново-підзолистому ґрунті в зерно-льоно-картопляній сівозміні Полісся, 1982 - 2001 рр
Система обробітку грунту Норма добрив* Метод О.М.Ликова Методика розрахунку за О.Г.Тараріко Метод Г.Я.Чесняка
І ротація сівозміни
Оранка на 18-20 см Без добрив -0,98 -0,4 -0,26
Одинарна -0,64 0,34 0,48
Полуторна -0,45 0,56 0,71
Плоскорізний на 18-20 см Без добрив -1,10 -0,28 -0,19
Одинарна -0,75 0,43 0,53
Полуторна -0,57 0,66 0,76
Комбінований на 18-20 см Без добрив -1,05 -0,32 -0,48
Одинарна -0,70 0,41 0,53
Полуторна -0,52 0,61 0,73
ІІ ротація сівозміни
Оранка на 18-20 см Без добрив -0,78 -0,7 -0,56
Одинарна -0,69 -0,04 0,10
Полуторна -0,49 0,22 0,30
Плоскорізний на 18-20 см Без добрив -0,92 -0,57 -0,48
Одинарна -0,82 0,09 0,19
Полуторна -0,62 0,34 0,44
Комбінований на 18-20 см Без добрив -0,82 -0,66 -0,54
Одинарна -0,73 -0,01 0,12
Полуторна -0,55 0,26 0,38
*Одинарна норма добрив - І ротація сівозміни - 13,3 т гною N46P51K62, ІІ ротація - 8,9 т гною N30P35K43 на гектар сівозмінної площі
Полуторна норма добрив -І ротація сівозміни - 17,8 т гною N65P77K93, ІІ ротація - 13,3 т гною N46P51K62 на гектар сівозмінної площі
Порівняння методів розрахунку балансу гумусу (Г.Я.Чесняка, О.М.Ликова, О.Г.Тараріко і М.Г.Лобаса) свідчать, що найдоцільніша є методика Г.Я.Чесняка, оскільки, з існуючих рекомендацій для бездефіцитного балансу гумусу в ґрунтах Полісся необхідно вносити 18 т гною на гектар сівозмінної площі, що в теперішній час є проблематичним.
Проте, метод Г.Я.Чесняка на нашу думку дає більш ймовірні результати, оскільки, методика О.М.Ликова розроблена для дерново-підзолистих важкосуглинкових ґрунтів Московської області і тому на глинисто-піщаних різновидах дає занижені величини.
Розрахунки за формулою О.Г.Тараріко, М.Г.Лобаса свідчать про ще менші величини балансу чим за методикою Г.Я.Чесняка, тому що за даної методики враховуються втрати гумусу внаслідок дефляції.
Активність окисно-відновних ферментів і коефіцієнт накопичення гумусу за різних систем обробітку і добрив
Система обробітку і добрива мали неоднаковий влив на активність окисно-відновних ферментів. Спостерігався вплив гідротермічних умов в період проведення досліджень. Плоскорізний обробіток сприяв підвищенню активності поліфенолоксидази на варіанті без добрив порівняно з оранкою у шарі 0-10 см на 6,9, а з комбінованим на 10,3 %; при внесенні одинарної норми добрив відповідно на 13,7 і 9,7 %; при полуторній нормі - на 5,5 і 4,1 %. Аналогічна закономірність підвищення активності поліфенолоксидази спостерігалася і в підорному шарі.
Добрива підвищували активність поліфенолоксидази: при оранці на фоні одинарної норми добрив у шарі 0-30 см на 12 і на фоні полуторної на 26 % порівняно з варіантом без добрив відповідно на 19 і 21 %; за комбінованого - на 11 і 16 %.
За плоскорізного обробітку на варіанті без добрив активність пероксидази порівняно з оранкою в шарі 0-10 см була однаковою, а за комбінованого зростала на 3,3 %; при внесенні одинарної норми добрив вона відповідно підвищувалася на 0,9 і 5,2 %; при полуторній нормі - за плоскорізного обробітку зменшувалася на 3,4, а за комбінованого - збільшувалася на 4,8 %. Аналогічна залежність спостерігалася і в нижніх шарах оброблюваного грунту.
Добрива підвищували активність пероксидази: при оранці на фоні одинарної норми у шарі 0-30 см цей показник знизився на 0,6 і на фоні полуторної - підвищився на 2,6 % порівняно з неудобреним варіантом; за плоскорізного обробітку активність зросла на 1,7 і 2,0 %; за комбінованого відповідно на 3,4 і 4,0%. Проте, ця різниця не перевищувала 5%, отже вона була не суттєвою.
Плоскорізний обробіток сприяв підвищенню коефіцієнта накопичення гумусу. В шарі 0-30 см без внесення добрив за такого обробітку порівняно з оранкою підвищувався цей показник на 7,7 і за комбінованого - на 10 %; на фоні одинарної норми добрив відповідно на 12,7 і 3,7 %; на фоні полуторної за плоскорізного обробітку підвищувався на 4,8, а за комбінованого залишився без змін.
Звязок між факторами гумусного стану і врожайністю озимого жита
Між показниками, які досліджувалися, спостерігалася кореляційна залежність (r = 0,7-0,9). Найвища кореляція була між показниками: активного і водорозчинного гумусу, врожайністю озимого жита і загального гумусу, а також врожайністю озимого жита і водорозчинного гумусу за всіх систем обробітку. Коефіцієнт кореляції становив r = 0,92-0,99.
Між вмістом активного і пасивного гумусу існувала протилежна кореляційна залежність (r = -0,95-0,99). Це викликано тим, що чим вищий вміст активного гумусу, тим менше пасивного.
Між показниками активного і загального гумусу, активного і водорозчинного гумусу, а а також врожайністю озимого жита і вмістом гумусу, врожайністю озимого жита і водорозчинного гумусу рівняння регресії виведене не було, оскільки модель неадекватна експериментальним даним.
АГРОНОМІЧНА І ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР
Плоскорізний обробіток підвищував врожайність озимого жита на 0,4-2,5 ц/га порівняно з оранкою. За комбінованого обробітку врожайність зменшувалася на 0,8 - 2,3 ц/га, однак при внесенні полуторної норми добрив - N30Р45К60 вона не змінювалася (табл. 4).
Таблиця 4 - Врожайність озимого жита (ц/га) за різних систем обробітку і добрив
Система обробітку Норма добрив Рік спостережень Середнє Приріст ц/га, від
1999 2000 2001 добрив обробітку
Оранка по оранці на 18-20 см Без добрив 16,6 16,9 17,1 16,9 - -
N20Р30К40 25,3 26,6 24,9 25,6 8,7 -
N30Р45К60 26,0 26,8 25,8 26,2 9,3 -
Плоскорізний по плоскорізному на 18-20 см Без добрив 17,8 16,9 17,1 17,3 - 0,4
N20Р30К40 28,0 27,9 28,5 28,1 10,8 2,5
N30Р45К60 29,0 28,3 28,7 28,7 11,4 2,5
Комбінований по плоскорізному на 18-20 см Без добрив 16,6 15,8 16,0 16,1 - -0,8
Добрива давали суттєвіший приріст врожайності, ніж система обробітку. При оранці на фоні одинарної норми добрив N20Р30К40 він склав 8,7, а на фоні полуторної N30Р45К60 - 9,3 ц/га, що порівняно з контролем вище на 51,5 і 55,0 %. За плоскорізного обробітку приріст становив 10,8 і 11,4 ц/га, тобто на 62,4 і 65,9 % більше порівняно з неудобреним варіантом, а за комбінованого відповідно на 7,2 і 10,2 ц/га порівняно з контролем або на 44,7 і 63,3 % більше.
Плоскорізний обробіток на фоні добрив сприяв більшому накопиченню вмісту крохмалю в зерні озимого жита на 4,6 % порівняно з оранкою і на 4,7 % порівняно з комбінованим обробітком.
Економічний аналіз показав, що плоскорізний обробіток підвищував рівень рентабельності та знижував собівартість продукції порівняно з оранкою і комбінованим обробітком, що особливо проявлялось на фоні добрив.1. В процесі сільськогосподарського використання в дерново-підзолистих глеюватих ґрунтах відбуваються зміни. Довгострокове використання технологій вирощування сільськогосподарських культур змінює основні фізико-хімічні показники ґрунту порівняно з перелогом (18 років). Так при оранці кислотність грунту зменшується на 0,6, а за плоскорізного обробітку збільшується на 0,1 одиницю порівняно з перелогом. При застосуванні оранки і плоскорізного обробітку зменшується гідролітична кислотність на 0,07-0,48, сума увібраних основ на 0,40-0,69 мг-екв на 100 г грунту, а також ступінь насичення основами на 3,3 - 3,4 % порівняно з перелогом.
2. Довгострокове використання систем обробітку в поєднанні з органічними і мінеральними добривами сприяють підвищенню вмісту і запасів гумусу порівняно з варіантами, де добрив не вносили. Плоскорізний обробіток сприяє накопиченню гумусу на 0,07-0,21 % і збільшує його запаси порівняно з комбінованим і оранкою на 4.2 - 9,8 т/га.
3. Застосування різних систем обробітку та внесення одинарної і полуторної норм добрив порівняно з контролем розширяють співвідношення між гуміновими і фульвокислотами, сприяють зменшенню суми ФК і збільшенню суми ГК. Фульватно-гуматний тип гумусу створюється за плоскорізного обробітку на фоні одинарної і полуторної норм добрив ( Сгк:Сфк = 1,03 і 1,11).
4. Довгострокове застосування систем обробітку на фоні добрив сприяє підвищенню запасів активного гумусу і зменшує запаси пасивного порівняно з контролем. Найбільші його запаси утворюються за плоскорізного обробітку при внесенні полуторної норми добрив - 44,6 т/га.
5. Ґрунтозахисні технології збільшують вміст водорозчинного гумусу на 0,016 - 0,024 % абсолютних, сприяють накопиченню запасів енергії в гумусі на 0,9 - 5,5?102 млн ккал/га.
6. Плоскорізний обробіток сприяє утворенню позитивного балансу гумусу порівняно з оранкою і комбінованим обробітком за рахунок зменшення інтенсивності мінералізації і ерозійних втрат гумусу порівняно з іншими обробітками.
При розрахунку балансу гумусу найдоцільніша виявилась методика Г.Я.Чесняка. Наші розрахунки показують, що для виходу на бездефіцитний баланс гумусу треба вносити 18-20 т гною на гектар сівозмінної площі.
Методика Г.Я.Чесняка дає можливість імовірно оцінити гумусовий стан дерново-підзолистих грунтів, що підтверджується нашими розрахунками в стаціонарному досліді. З урахуванням відповідних коефіцієнтів (гуміфікації і мінералізації) її можна застосовувати в агрономічній практиці на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся.
7. Активність окисно-відновних ферментів за роки досліджень залежала від гідротермічних умов, системи обробітку ґрунту і удобрення. Встановлено, що плоскорізний і комбінований обробіток при внесенні одинарної і полуторної норм добрив сприяли підвищенню активності поліфенолоксидази, зменшенню активності пероксидази і підвищенню коефіцієнта накопичення гумусу, що позитивно вливало на вміст і його запаси.
8. Доведено тісний кореляційний звязок між показниками гумусного стану і врожайністю озимого жита (r=0,7 - 0,9). Між вмістом активного і пасивного гумусу встановлена протилежна кореляційна залежність (r= - 0,9).
9. Технології, які базуються на безполицевому обробітку, сприяють підвищенню продуктивності сівозміни, в тому числі підвищують врожайність озимого жита порівняно з оранкою і плоскорізним обробітком на 2,5 ц/га.
10. Плоскорізний обробіток порівняно з оранкою і комбінованим обробітком підвищує чистий прибуток на 81,6 грн/га і рівень рентабельності на 28 %.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
1.Для збереження родючості і підвищення рівня рентабельності при вирощуванны озимого жита на дерново-середньопідзолистих глеюватих глинисто-піщаних ґрунтах центрального Полісся використовувати ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур, які засновані на плоскорізному обробітку грунту на глибину 18 - 20 см.
2.При використанні ґрунтозахисних технологій для регулювання стану гумусу вносити на гектар сівозмінної площі полуторну норму добрив - 13,3 т/га гною N46Р51К62.
3.При вирощуванні озимого жита застосовувати мінеральні добрива в нормі N30Р45К60.
Перелік праць, виданих за темою дисертації
1. Дацько Л.В., Тонха О.Л., Нестєров Г.І. Активність окисно-відновних ферментів і накопичення гумусу під впливом різних технологій вирощування сільськогосподарських культур // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К., 2001, - Вип. 32. - С. 348-352. (виконана практична робота, узагальнено дані).
2. Дацько Л.В. Зміна активності окисно-відновних ферментів і накопичення гумусу в дерново-підзолистих грунтах під впливом технологій вирощування культур // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К., 2001, - Вип. 37. - С. 73 - 76.
3. Дацько Л.В. Зміна стану гумусу дерново-підзолистих грунтів Полісся за різного сільськогосподарського використання // Вісник аграрної науки. - К., 2002. - №3. - С. 82-83;
4. Дацько Л.В. Зміна групово-фракційного складу гумусудерново-підзолистих грунтів за різних систем обробітку і добрив // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К., 2002, - Вип. 50. - С. 69-72.
5. Гнатенко О.Ф., Петренко Л.Р., Капштик М.В., Вітвіцький С.В., Дацько Л.В. Ґрунтознавство з основами геології. Метод. вказівки. -К.: Видавничий центр НАУ, 2001. - 56 с. (аналіз та оформлення матеріалів).
6. Гнатенко О.Ф., Сірий А.І., Дацько Л.В., Сташкевич І.В. Наслідки деградації грунтів // Агрохімія і грунтознавство. Мідвідомч. темат. наук. збірник. Спеціальний випуск до 6 зїзду УТГА. - Харків, 2002, - Кн. 3. - С. 44-45.