Дослідження широких суспільних настроїв та політичних міфів УРСР в рецепції громадськості періоду "перебудови". Розгляд у партійних та радянських органах влади анонімних листів. Аналіз тіньові сторони життя партійно-радянської номенклатури на місцях.
Аннотация к работе
За твердженням вітчизняного дослідника номенклатури Віктора Крупини, звернення є узагальненою назвою скарг, заяв, доносів, інформацій до відома тощо, оскільки чітку грань між ними провести практично неможливо, адже один і той самий лист міг містити як викривальні факти (тобто виступати скаргою або доносом), так і раціональну пропозицію (бути заявою). Згідно адресату отримання письмові «сигнали знизу» можна поділити на декілька категорій: відкриті листи до періодичних видань; листи, надіслані у партійні та радянські органи влади; листи до правоохоронних органів; листи відомим політичним діячам. Однією з найбільш поширених проблем, якій присвячувалися листи до міністерств, відомств, виконкомів місцевих Рад народних депутатів, ЦК КПУ та Комісії партійного контролю при ЦК КПУ (далі - КПК при ЦК КПУ) було питання зловживань чиновників службовим становищем і порушення соціалістичної законності. Анонімка не була новим явищем у Радянському Союзі доби «перебудови», а цілком закономірним для суспільства, в історії якого були часи, коли анонімні листи використовувалися як достовірне джерело інформації, а факти, які містилися у них, доволі часто сприймалися каральними органами як доказ. Разом з цим, ставлення до осіб, які не ставили підписів під своїми листами до влади, традиційно було негативним як з боку влади, яка сприймала їх як недоброзичливців, які прагнуть звести особисті рахунки, так і з боку громадськості, яка хоча й вважала їх «борцями за справедливість», але сприймала, як конфліктних, з якими небезпечно мати справу.