Розробка концепції злочинної необережності. Аналіз специфіки механізму вчинення злочинів з необережності, судової практики, статистики, визначення основних шляхів протидії розвитку злочинної необережності. Аналіз чинного кримінального законодавства.
Аннотация к работе
Сумарно число загибелі людей і спричинення їм тілесних ушкоджень у результаті скоєння злочинів з необережності складає значну частку всіх випадків таких наслідків для потерпілих від злочину. Розповсюдженість пияцтва і наркоманії серед необережних злочинців відповідає розміру показника для злочинності в цілому. На підставі аналізу чинного кримінального законодавства і судової практики даються рекомендації, пропозиції щодо внесення необхідних змін до кримінального законодавства України, яке регулює вчинення злочинів з необережності, пропозиції щодо протидії злочинам, які вчиняються з необережності. Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження зроблена спроба вирішити такі задачі: дати загальну характеристику необережності як форми вини і висвітлити соціально-етичні підстави кримінальної відповідальності за необережність; простежити історію вчення про необережну вину; проаналізувати злочинні самовпевненість і недбалість як види злочинної необережності, дати їх кримінологічну характеристику; визначити феноменологію злочинів, що вчиняються з необережності; виявити причини і умови вчинення злочинів з необережності; дати розгорнутий аналіз механізму злочинної поведінки при вчиненні злочинів з необережності - охарактеризувати особистість злочинця, що вчиняє злочин з необережності; розкрити проблему мотивації поведінки особи при вчиненні злочинів з необережності; сформулювати основи методики протидії злочинам, що вчиняються з необережності. У ході дослідження використано наступні наукові методи: історичний, застосовуючи який досліджувалась історія розвитку вчення про необережну вину і роль у ньому законодавства; формально-логічний, завдяки якому аналізувались теоретичні та практичні положення про злочинну необережність; порівняльно-правовий, за допомогою якого визначалась специфіка злочинів, що вчиняються з необережності на відміну від умисних злочинів; метод системно-структурного аналізу, за допомогою якого проводилось дослідження законодавчого визначення ознак злочинної необережності в Кримінальному кодексі України; метод догматичного аналізу кримінально-правових норм, завдяки якому було здійснено тлумачення кримінально-правових норм, що стосуються злочинної необережності; соціологічні і статистичні методи, за допомогою яких автором проведений аналіз практики застосування законодавства, що стосується злочинної необережності.Його відкриває підрозділ 1.1 "Історія інституту необережної вини”, в якому досліджено виникнення і розвиток інституту необережної вини, за результатами якого автором відзначено, що завжди і в усіх країнах розподіл між умисною і необережною виною відбувався на матеріалах практики, повязаної зі злочином проти життя; теоретичні проблеми вини поставили в центр уваги і вчених, і законодавця питання, насамперед, про психічне відношення правопорушника до свого злочинного діяння, про злочинну волю в цілому. Підрозділ 1.2 "Загальна характеристика необережності як форми вини і підстави кримінальної відповідальності за необережність" присвячено розгляду необережності (самовпевненості або недбалості), яка характеризується негативною ознакою, коли винна особа усвідомлює, що злочинний наслідок може наступити, але легковажно розраховує, що завдяки певним факторам удасться уникнути шкідливого наслідку або не усвідомлює і не передбачає хід причинного звязку, хоча могла і зобовязана була це усвідомлювати і передбачити. Аналізуючи необережність, дисертант відзначає, що в законі не дається визначення загального поняття необережності як форми вини, а її зміст і сутність розкриваються лише шляхом визначення конкретних видів необережності - самовпевненості та недбалості, не вказуючи на ставлення винної особи до самої дії. Так само і при злочинній недбалості, як визначає автор, у підрозділі 1.4 "Характеристика злочинної недбалості як виду необережності”, належить характеризувати ознаки, які визначають ставлення особи до дії, що найбільш повно виражає інтелектуальну сторону психічної діяльності винної особи в злочинній недбалості і підкреслює ту обставину, що при необережності, як і в будь-якому випадку злочину, необхідне усвідомлення вчинення певної дії (дії або бездіяльності), що є обєктивною підставою кримінальної відповідальності і без чого кримінальна відповідальність була б безпідставною. Третій розділ "Механізм злочинної поведінки при вчиненні злочинів з необережності" присвячений дослідженню процесу формування особистості злочинця, що вчиняє злочин з необережності, зясовується мотивація поведінки особи при вчиненні злочинів з необережності.Існують особливості при визначенні сфери кримінально караної необережності, характеру і умов цієї форми вини, так як для необережної вини характерний специфічний, відмінний від умислу, психологічний механізм, особлива форма звязку свідомості і волі субєкта із суспільно небезпечними наслідками. При характеристиці інтелектуального боку психічної діяльності субєкта при самовпевненості в законі вказується лише на передбачення можливості