Поняття необережності як форми вини. Розповсюдженість злочинів при експлуатації транспортних засобів та травматизму на виробництві зі смертельними наслідками. Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу та злочинної недбалості від казусу.
Аннотация к работе
Злочинна недбалість План Вступ 1. Поняття необережності як форми вини. Злочинна самовпевненість. Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу 4. Відмежування злочинної недбалості від казусу Висновки Використані джерела Вступ В даний час в Україні відбуваються корінні економічні, соціальні та політичні перетворення, спрямовані на побудову демократичної, правової держави. Сумарно число загибелі людей і спричинення їм тілесних ушкоджень у результаті скоєння злочинів з необережності складає значну частку всіх випадків таких наслідків для потерпілих від злочину. Трагедія на Чорнобильській АЕС, алопеція в Чернівцях - реальне тому підтвердження. Метою даної курсової роботи є дослідження питань, які безпосередньо пов’язані із сутність необережної форми вини, як ознаки суб’єктивної сторони складу злочину в кримінальному праві України. Для досягнення мети були сформульовані та виконані наступні завдання курсової роботи: · проаналізувати поняття необережності як форми вини, її види; · визначити злочинну самовпевненість, її інтелектуальний та вольовий моменти; · провести відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу; · дослідити злочинну недбалість та її критерії; · провести відмежування злочинної недбалості від казусу. Дослідженням необережної форми вини займалися такі вчені, як В.О. Глушков, О.М. Джужа, О.М. Костенко, І.П. Лановенко, І.М. Даньшин, В.М. Мисливий, Ф.А. Лопушанський, С.В. Гончаренко, В.А. Комаха, А.М. Кандибова, Ю.Л. Заросинський, Б.І. Вихристенко, Н.Б. Чабан, П.П. Андрушко, В.В. Василевич, Є.М. Моісеєв, О.Я. Свєтлов. У ході виконання курсової роботи використано наступні наукові методи: формально-логічний, завдяки якому аналізувались теоретичні та практичні положення про злочинну необережність; порівняльно-правовий, за допомогою якого визначалась специфіка злочинів, що вчиняються з необережності на відміну від умисних злочинів; метод системно-структурного аналізу, за допомогою якого проводилось дослідження законодавчого визначення ознак злочинної необережності в Кримінальному кодексі України. Особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути піддане кримінальному покаранню, поки її провина не буде доведена в законному порядку і встановлена звинувачувальним вироком суду (ч. 2 ст. 2 КК). Положення ст. 2 КК знайшли своє подальше закріплення в ст. 23 КК, де вперше в нашому законодавстві і міститься загальна дефініція провини - в статтях 24 і 25, яка визначає поняття умислу і необережності, а також називає їх види. При скоєнні злочину свідомістю особи охоплюються фактичні обставини, що характеризують обєкт злочину, ознаки предмету, спеціального субєкта, обєктивну сторону - характер вчинених дій (бездіяльності), а в матеріальних складах - і суспільно небезпечні наслідки або можливість їх настання. Суд визначає провину таким чином, як і встановлює інші факти і явища обєктивної дійсності, які існують в зовнішньому світі за межами свідомості окремої людини або свідомістю судді.