Злочинність як одна з найгостріших проблем суспільства. Латентна злочинність та її вплив на кількісні показники правопорушень. Кількісні показники та їх облік в діяльності органів внутрішніх справ. Кількість злочинів у 2010-2014 роках на Україні.
Аннотация к работе
Вступ Актуальність теми дослідження. Успіх боротьби зі злочинністю багато в чому визначається проведенням глибоких кримінологічних досліджень найбільш важливих компонентів предмета кримінології та використанням результатів таких досліджень на практиці попередження злочинів. Кримінологічні дослідження являють собою вивчення з використанням досягнень науки на основі спеціально розроблених методів і методик різноманітних соціальних, правових, моральних, соціально-психологічних та інших факторів, що позитивно або негативно впливають на злочинність, її причини та умови, особистість злочинця, попередження злочинів. Основними цілями кримінологічних досліджень є: глибоке пізнання факторів, що впливають на злочинність, їх взаємозв’язок та закономірностей прояву; винесення обґрунтованих пропозицій про прийняття на різних рівнях управлінь рішень, реалізація яких дозволила б знизити негативний і підвищити позитивний вплив зазначених чинників на кримінальну ситуацію в країні; здійснення конкретного аналізу кримінологічної обстановки в країні, окремих регіонах та територіальних утвореннях за певні часові періоди; виявлення найбільш криміналізованих сфер суспільного життя, особливо суспільно небезпечних видів злочинності в них, активізація правоохоронної діяльності шляхом розробки і реалізації державних регіональних комплексних програм протидії злочинності; аналітичне забезпечення в результаті оперативних досліджень вирішення конкретних завдань, попередження окремих видів злочинів шляхом проведення правоохоронними органами спеціальних профілактичних операцій. Серед них потрібно виділити праці таких вчених як Н.Ф. Кузнецова, В.Н. Кудрявцев, В.А. Аванесов, Л.А. Волошин, С.Є. Віцин, О.М. Джужа, Ю.В. Алксандров, А.П. Гель, Г.С. Семаков, А.Ф. Зеленський, І.І. Карпець, Я.Ю. Кондратьєв, Н.А. Стручков, А.С. Шляпочніков, Г.Н. Забрянський, А.П. Закалюк, Ю.В. Бишевський, А.А. Конєв, В.Ф. Оболенцев, Г.А. Кригер, П.І. Гришаєв, В.В. Сташис, Н.А. Беляєв, М.Д. Шаргородський, Е.А. Саркісова, О.Г. Фролова, В.Л. Чубарєв та інших. Метою даної роботи є багатоаспектна характеристика такого інституту кримінології, як кількісні показники злочинності. Згідно висунутої мети, завданнями роботи є: Визначити поняття злочинності та її класифікацію; Розкрити поняття латентної злочинності та її вплив на кількісні показники злочинності; Охарактеризувати окремі кількісні показники злочинності (рівень, коефіцієнт, динаміка, питома вага) та визначити методику їх вимірювання; Проаналізувати кількісні показники злочинності в Україні вперіод 2010-2014 рр.; Визначити порядок обліку кількісних показників злочинності в діяльності органів внутрішніх справ. У XVIII столітті до неї зверталися Ч. Беккаріа, Д. Дідро, Вольтер, К. Гельвецій, Ш-Л. Монтеск’є, І. Бентам, Дж. Лок та інші видатні вчені. Вони вбачали причини злочинності в соціальній невлаштованості суспільства та поганому вихованні громадян, пропонували правителям перейти від жорстоких покарань за вчинення злочинів до їх попередження. Перші кримінальні статистичні звіти були складені у Франції у 1826 р. і з того часу почали друкуватися. В результаті цих досліджень, передусім праць А. Кетле, було встановлено дивовижну незмінність даних щодо злочинності, яка спостерігалася з року в рік. Основні положення цієї роботи дістали загальне визнання і відтворювалися у багатьох підручниках з кримінології. Багато авторів вживають більш конкретне, формулювання - сукупність злочинів, вчинених на певній території (країні, області, районі тощо) в певний проміжок часу. Стверджується, що вона виявляє себе як в конкретних злочинах, так і в особах, які їх вчиняють, або включає всю сукупність вчинених злочинів і суспільно-небезпечних наслідків. Насправді необхідними елементом кожного конкретного злочину є особа, яка його вчинила, і це є беззаперечним. Зокрема, С.Е. Віцин зазначає, що для цього явища характерний комплекс взаємозалежних елементів. Вимірювання рівня злочинності ти інших її показників ведеться на основі даних про зареєстровані злочини. При цьому природною латентністю називають сукупність вчинених злочинів, про які не відомо правоохоронним органам, що здійснюють їхню реєстрацію. Програма затверджена премєр-міністром України 01.12.1998 р. Та реалізована у правоохоронних органах і наукових установах України. Поняття рівня злочинності у тому розумінні, яке наведено нижче, у літературі використовується такими авторами, як І.М. Даньшин, Н.Ф. Кузнецова, Г.М. Міньковський, В.В. Орєхов, М.О. Стручков, О.Ф. Токарєв та іншими, причому Н.Ф, Кузнецова, Г.М. Міньковський, В.В. Орєхов і О.Ф. Токарев уточнюють його як абсолютний рівень, а згідно з Аванесовим, він відомий у літературі ще й як стан злочинності.