Розуміння та тлумачення термінів "творчість" та "ремесло". Чи можна назвати просто журналістику "творчістю" - справу, яка приносить регулярний дохід і допомагає утримувати себе і сім"ю? Дослідження професійної діяльності радіоведучого Севи Новгородцева.
Аннотация к работе
Чи по суті це звичайне ремесло?» Протиставлення цих понять часто має місце просто через нерозуміння або спотворення таких термінів як «ремесло» та «творчість». Актуальність проблеми полягає у тому, що існує багато думок стосовно того чи можна назвати просто «творчістю» справу, яка приносить регулярний дохід і допомагає утримувати себе і сімю? На сьогодні найбільш поширеними є західна модель, де метою журналістики є лише інформування без оцінок, і навпаки, модель, яка вбачає в журналісті людину спроможну дати свою оцінку реальній конкретній ситуації, масштабній проблемі, яка б допомогла аудиторії орієнтуватися у дійсності. Журналіст у своїй практиці стикається з ситуаціями і коли потрібна чітка математична логіка, і коли потрібно проявити свої комунікативні здібності, а коли й образне мислення. Здоровега каже, що в вузькому професійному колі літератори й журналісти поділяють людей на тих, хто вміє добре писати, і тих, хто не вміє добре писати, навіть, якщо у кишені два дипломи.«Творчість» - знайоме нам всім поняття, є активною складовою лексикону людини, але перш, ніж розглядати творчій аспект журналістики, слід як найглибше й найповніше розкрити поняття «творчість», користуючись компетентними джерелами різних галузей пізнання. Так в античній свідомості творчість виступає в двох формах: як божественне - акт народження (творіння) космосу, та як людське - мистецтво, ремесло. У Середньовіччі творчість вже бачиться як викликання буття з небуття за допомогою вольового акту божественної особи. Тим самим створюється передумова розуміння творчості як створення чогось небувалого, унікального й неповторного. Олешко у книзі «Журналістика, як творчість» каже, що під творчістю слід розуміти процес творення, в якому особа пізнає в світі нове для себе і свідомо створює в навколишньому середовищі нове, тобто те, чого раніше не було.Потреба виразити в слові будь яке явище життя і повязана з цим потреба виразити самого себе. І лише одиниці обирають інший шлях: довіряють свої думки, відчуття паперу або ще ширшій аудиторії - телеглядачам, радіослухачам, допомагаючи тим самим розкритися собі і тим, хто читає, дивиться, слухає їх твори. Журналіст, який володіє даром слова, утілює загальне прагнення виразити свій світ і себе, і в цьому він підкоряється природному імпульсу людської натури, а разом з тим стає виразником тих людей, хто не вміє і не може висловитися. Прагнення увічнити явище в якусь мить може бути увінчане небувалим творчим тріумфом: автором створюються нові масово-комунікаційні цінності [12]. У XVIII-XIX століттях, в публіцистиці і особливо в літературі, творчість повинна була в якійсь мірі компенсувати незнатне походження особи автора, удари долі, матеріальну незабезпеченість.Для того, щоб детальніше проникнути у це питання ми розглянули кілька праць відомих журналістико знавців, таких як Виноградова С. М. щодо даної теми висловлює таку думку, що праця журналіста професійна, тобто підпорядкована заданим алгоритмам, залежна від знань, підготовки, практичних навиків, корпоративних традицій. Для газетяра (як і для будь-якого іншого фахівця) необхідний досвід вирішення схожих завдань, що дозволяє заощадити сили, час і уникнути типових помилок. Знаходимо загалом позитивну відповідь, тому що журналістика є таким же ремеслом, як, скажімо, столярна справа. Роблячи висновки з цього твердження, можна помітити, що автор у першу чергу вважає журналістику ремеслом, а вже потім, і дуже в рідких випадках, творчістю [8]. Відповідно, можна володіти ремеслом журналіста, художника, співака, і уміти, технологічно правильно, вибудовувати відео ряд, ставити стандартні питання під час інтервю, написати картину з правильним поєднанням кольорів і в потрібній гаммі, заспівати пісню в певній тональності...У теоретичній частині були викладені основні наукові підходи до визначення термінів «творчість» та «ремесло». Та було зазначено ставлення журналістико знавців до проблеми питання: журналістика - творчість чи ремесло? На основі теорії спробуємо зрозуміти чи є діяльність Севи Новгородцева, відомого радіоведучого, який працює у російській службі Бі-бі-сі, суто ремесли або творчість. У 1949 році у батька були великі неприємності, він перейшов у Естонське пароплавство рядовим диспетчером, сімя переїхали в Таллінн. В ефірі утворилася дірка і Новгородцеву запропонували заповнити її музикою.Вивчивши теоретичну базу й перевіривши отриманні результати на практиці, ми дійшли таких висновків з приводу нашого дослідження. «Журналістика є професійна діяльність по збору, переробці і періодичному поширенню актуальної інформації» - пояснює нам тлумачний словник. Ремесло журналіста полягає в знанні і володінням навиками журналіста, теоретичними правилами побудови текстів, послідовністю дій в процесі написання статті або зйомки відео сюжету, здатності обробити інформацію, і так далі.
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Творчість - основна складова журналістики
1.1. Розуміння та тлумачення терміну «Творчість»
1.2. Особливості масово-комунікативної творчості
1.3. Тлумачення терміну «Ремесло»
1.4. Журналістика як ремесло
Розділ 2 Діяльність Севи Новгородцева - творчість чи ремесло?