Жуковський і англійські романтики - Автореферат

Бєлінського, став “Коломбом”, що відкрив Росії Америку романтизму. Історичною передумовою цього явища був той факт, що російський романтизм є відносно пізнім, його зародження і розвиток повязані з освоєнням досягнень європейського романтизму, їх перенесенням на російський ґрунт. Він не просто перекладав окремі твори, він “переводив”, “перевозив” у Росію сам європейський романтизм. Західний вплив, взаємодіючи з національними традиціями, породжував нову якість - російський романтизм. Поезія англійського романтизму значною мірою вплинула на творчість Жуковського, внаслідок чого поглибилося проникнення поета у внутрішній світ людини, виник інтерес до середньовіччя, Сходу, національної історії, народних переказів і народної поезії.Другий розділ “Жуковський і Сауті” присвячено сприйняттю російським поетом творчості одного з найвизначніших представників “озерної школи”, що поряд з Шиллером, Уландом, Гомером був автором, якого Жуковський найчастіше перекладав. Інтерес Жуковського був викликаний спорідненістю поетів як по духу, так і по характеру поетичної діяльності (існує свідчення творчої “співпраці” двох поетів - вплив вірша Жуковського “Певец во стане русских воинов” (1812) на поему Сауті “The March to Moscow” (“Марш на Москву”) (1813), а також близькістю поетів у системі європейського романтизму і властивою їм єдиною онтологічною концепцією. У 1810-і рр. поет перекладає балади “Адельстан” (1813), “Варвик” (1814), “Старушка” (1814) у звязку з розквітом жанру балади в його творчості, інтересом до фантастико-містичного сприйняття, характерного для балад Сауті, і фантастичного елементу, що грав помітну роль в жанроутворенні. Найбільшу популярність з перших балад набула “Старушка”, що стала однією з найвідоміших балад Сауті в Росії і що знайшла відображення в повісті Гоголя “Вий”, переклад якої Пушкін вважав зразковим. Хоча Жуковський переклав лише два твори Байрона - вірш “Песня” (1820) і поему “Шильонский узник” (1822) (Е.М.Жиляковою було встановлено, що російському поету належить переклад 49 строфи “Паломничества Чайльд Гарольда” і в планах був переклад “Манфреда” і “Гяура”), його внесок у засвоєння байронічної поезії на російському ґрунті був значним, і це усвідомлювали вже його сучасники.Поезія Томсона, Грея, Голдсміта вплинула на формування психологічної лірики - відкриття читачеві душі поета, перенесення власного психологічного досвіду на ліричного героя, диференціювання станів і почуттів - все це вело до збагачення мови поезії і підготовки російської літератури до сприйняття поезії англійського романтизму. Російському поету були чужі індивідуалістичні теорії англійських романтиків - як яскравий демонізм, так і більш мякі форми індивідуалізму в поезії, йому імпонувала лірична елегійна тема, що іменується англійцями “joy of the grief” (насолода смутком) і що вирізняла його оригінальну поезію. У звязку з цим перекази з Байрона, Мура були нечисленні і в них відбивалася лише одна сторона їх поезії, у той час, як творчість таких поетів, як Сауті, було представлено більш широко. Враховуючи особливості сприйняття російського читача, досвід попереднього розвитку російської літератури, специфіки російського фольклору, історичну своєрідність розвитку російського суспільства, Жуковський приглушував яскраві і строкаті фарби в описах середньовіччя, вводив російські мотиви, опускав топографічні і історичні подробиці, уникав натуралістичності описів, часто оберігав свого читача від кошмарів оригіналу, використовуючи легку авторську іронію, психологічно заглиблював оригінал, доповнюючи його новими образами, посилював ліризм оповідання. Освоєння Жуковським досвіду літератури англійського романтизму в звязку з власними жанровими пошуками, сприяло появі в російській літературі найрізноманітніших форм і відкривало шляхи для досягнень майбутніх поколінь російських поетів: переклад поеми Байрона “Шильонский узник” став першим зразком російської романтичної поеми, переклад балади Голдсміта “Пустынник” відкривав у творчості Жуковського цикл західноєвропейських балад на середньовічну тему, переклад частини поеми Мура “Пери и ангел” був яскравим прикладом російської східної романтичної поеми.

2. Основний зміст

В.А. Жуковський, важлива заслуга якого полягала в перенесенні на російський ґрунт європейського романтизму, надавав першорядне значення поезії англійських романтиків. Цей інтерес був закономірний. Головним чином це повязано з тим, що криза просвітницького світогляду, дискредитація розуму і протиставлення йому почуття дали про себе знати передусім в англійській літературі, оскільки в Англії, що раніше інших пройшла через буржуазну революцію, раніше зявилися і протиріччя буржуазної цивілізації. Проникнення у внутрішнє життя людини, зображення світу переживань людської душі, інтерес до середньовіччя, Сходу, народних повірїв стали центральним змістом літератури нового напряму. Все це вкрай імпонувало інтересам Жуковського з його морально-етичним шуканням 1810-х років і загостреним інтересом до розкриття внутрішнього світу людини в ліриці. Крім того, англійська література кінця XVIII - початку XIX ст. була новаторською не тільки в галузі змісту, але і в галузі форми, що загострювало інтерес до неї російського поета в звязку з його жанровим шуканням.

Безпосередню роль в освоєнні досягнень англійської романтичної поезії зіграла поезія передромантизму. Засвоюючи досягнення англійської поезії сентименталістського гуманізму і сенсуалізму, Жуковський завойовував російську літературу для романтизму. Переклад елегії Грея “Сельское кладбище” сприяв народженню елегії як жанру романтичної літератури і став віхою не тільки поезії Жуковського, але і нового напряму в російській літературі. Поезія Томсона, Грея, Голдсміта вплинула на формування психологічної лірики - відкриття читачеві душі поета, перенесення власного психологічного досвіду на ліричного героя, диференціювання станів і почуттів - все це вело до збагачення мови поезії і підготовки російської літератури до сприйняття поезії англійського романтизму.

Жуковский перекладав російською мовою самі ідеї англійського романтизму, близькі його поетичній натурі, а не твори окремих його представників. Саме принцип співзвуччя своїм настроям був критерієм вибору тих або інших творів для перекладу. Російському поету були чужі індивідуалістичні теорії англійських романтиків - як яскравий демонізм, так і більш мякі форми індивідуалізму в поезії, йому імпонувала лірична елегійна тема, що іменується англійцями “joy of the grief” (насолода смутком) і що вирізняла його оригінальну поезію. У звязку з цим перекази з Байрона, Мура були нечисленні і в них відбивалася лише одна сторона їх поезії, у той час, як творчість таких поетів, як Сауті, було представлено більш широко.

У перекладах англійських романтиків Жуковський дотримувався класицистичного принципу, успадкованого ним від Новаліса, що передбачав відтворення не конкретного твору, а його естетичного ідеалу. Таким чином ставився знак рівності між перекладом і самостійною творчістю. Творчо осмислюючи поезію англійського романтизму, російський поет вкладав у переклади власні етичні й естетичні мотиви. Акцентувалися мотиви найбільш близькі перекладачеві, але не другорядні, а повязані з головною ідеєю оригіналу. Враховуючи особливості сприйняття російського читача, досвід попереднього розвитку російської літератури, специфіки російського фольклору, історичну своєрідність розвитку російського суспільства, Жуковський приглушував яскраві і строкаті фарби в описах середньовіччя, вводив російські мотиви, опускав топографічні і історичні подробиці, уникав натуралістичності описів, часто оберігав свого читача від кошмарів оригіналу, використовуючи легку авторську іронію, психологічно заглиблював оригінал, доповнюючи його новими образами, посилював ліризм оповідання. Він згладжував конкретно-описові риси оригіналу, роблячи ставку передусім на опорні слова в поетичній лексиці, що являють собою узагальнене позначення емоцій, оскільки саме в них були закладені величезні смислові резерви, а також посилював, а в окремих випадках вводив всепроймаючі почуття і настрої, що сприяло збагаченню перекладу додатковою гамою фарб і почуттів. Внаслідок цих трансформацій переклад часто переводився в іншу стильову систему, ніби розчинявся в творчості російського поета і ставав надбанням російської літератури.

Освоєння Жуковським досвіду літератури англійського романтизму в звязку з власними жанровими пошуками, сприяло появі в російській літературі найрізноманітніших форм і відкривало шляхи для досягнень майбутніх поколінь російських поетів: переклад поеми Байрона “Шильонский узник” став першим зразком російської романтичної поеми, переклад балади Голдсміта “Пустынник” відкривав у творчості Жуковського цикл західноєвропейських балад на середньовічну тему, переклад частини поеми Мура “Пери и ангел” був яскравим прикладом російської східної романтичної поеми.

Інтерес Жуковського до баладної поетики Скотта і Сауті сприяв створенню в російській літературі нового характеру світовідчуття, нового світу ідей і почуттів. Романтична екзотичність, чудеса порятунку і загибелі душі, містика, фантастика, душевні колізії як складний комплекс переживань, співвіднесений з таємним життям світу, занурення у внутрішній світ, мрійливе і містичне сприйняття природи стали надбанням російської літератури. Переклади балад англійських поетів становили вагому частину в баладному циклі Жуковського - з тридцяти чотирьох перекладених балад тринадцять були виконані з англійських оригіналів. Вони вводили читача в світ різноманітних етичних проблем, ставили питання індивідуальної поведінки, вибору між добром і злом.

Експерименти перекладу різних форм англійської романтичної поеми сприяли їх появі в російській літературі як зразків для ліро-епосу, що формувався, відкривали теми для російської романтичної поеми (тюремно-вязничну, демонічну, тему патріотичної жертовності, безмежної любові), розробляли образ нового позитивного героя - романтичну особистість, наділену високою етичною ідеєю, здатну на самопожертвування заради великої мети. Установка переказів англійських романтичних поем на оповідальність і пізніше включення окремих творів у виданнях творів в розряд “повістей” впливала на розвиток російської віршованої повісті.

Матеріали англійської поезії в тридцяті роки зазнавали експериментальних дослідів зближення поезії і прози у віршованих перекладах з метою виявлення епічних можливостей поезії. Переклад “Elegy Written in a Country Church-Yard” (“Сільського кладовища”) Грея у 1839 році, уривка поеми “Marmion” (“Марміон”) Скотта і балад Сауті “Jaspar” (“Джаспар”) і “Mary, the Maid of the Inn” (“Мері, служниця корчми”) визначили еволюцію епічних форм і шлях російського поета до епосу.

Творчий підхід до засвоєння досягнень англійського романтизму сприяв формуванню в творчості Жуковського нових перспективних віршових моделей - чотиристопного ямба із суцільними чоловічими закінченнями “Шильонского узника”, пятистопного ямба вірша “Отымает наши радости” і сказового гекзаметра “Сельского кладбища” і “Двух былей и еще одной”. Метричні нововведення - спосіб поєднання дактилічних віршів у баладі “Суд божий над епископом”, установка на музичність вірша і реформа строфіки відкрили в російській літературі великі можливості для розробки вірша.

Таким чином, здійснені Жуковським переклади віршів англійських романтиків сприяли пропаганді ідей європейського романтизму і створенню його цілісного образу, вплинули на ідеї і поетику російської літератури, розвиток перекладу, відкрили нові можливості російської літературної мови і вірша, сприяли розширенню російсько-англійських літературних звязків.

Основні положення дисертації відображені в наступних публікаціях

1. Сакура С.С. Жуковский и Саути // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. - 1997. - Серія літературознавство, Вип. 1(6). - С. 31-34.

2. Сакура С.С. “Канун Святого Джона” Вальтера Скотта и “Иванов вечер” Жуковского // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. - 1998. - Серія літературознавство, Вип. 1(12). - С. 15-22.

3. Сакура С.С. Вальтер Скотт - поэт в творческом мире В.А.Жуковского // Наукові записки ХДПУ ім.Г.С.Сковороди. - 1998. - Серія літературознавство, Вип. 9(20). - С. 15-21.

4. Сакура С.С. Ранние драматические опыты Жуковского // Критика. Драматургия. Театр (Из докладов, представленных на I-IV чтениях молодых ученых памяти Л.Я. Лившица.) - Харьков, 1999. - С. 104-109.

5. Сакура С.С. Ранние драматические опыты // Третьи чтения молодых ученых памяти Л.Я.Лившица. - Харьков, 1998. - С. 15-16.

6. Сакура С.С. В.А.Жуковский, переводчик баллады Р.Саути “Старуха из Беркли” // Наукові записки КДПУ ім. В. Винниченка. - Кіровоград, 1999. - Серія філологічні науки, Вип. 20. - С. 282-287.