Стан вивченості виду Zootoca vivipara, особливості розповсюдження живородної ящірки. Біологічні особливості Zootoca vivipara і відмінність їх від біології інших видів родини справжні ящірки. Порівняння популяційно–екологічних особливостей близьких видів.
Аннотация к работе
Фауна України налічує 20 видів плазунів, серед яких 9 представників підряду Ящірки - Sauria (Lacertilia), які розповсюджені по всій її території. Підряд Ящірки відзначається дуже великою різноманітністю форм, відмінних за будовою тіла, розмірами і екологічними особливостями. Таращук (детально вивчав морфологію, динаміку чисельності, поширення та екологію ящірок). Живородна ящірка (Zootoca vivipara) - ящірка із родини справжніх ящірок. Актуальність роботи полягає у незначному ступені вивченості цього виду.Довжина тіла досягає 70-73 мм, але звичайно не перевищує 60-65 мм. Відношення довжини тулуба до довжини хвоста становить 0,50-0,75 (0,78). Міжщелепний щиток дотикається до ніздрі. Стегнові пори доходять до колінного згибу. Довжині одного черевного щитка відповідають дві бічні лусочки; навколо середини тіла 26-37 лусок.По боках тіла темні смуги, знизу та зверху обмежені рядами світлих, облямованих чорним плямок. Самці живородної ящірки відрізняються від самок яскравим морквяно-оранжевим черевом з чорними плямочками або крапками, потовщеною підставою хвоста і масивнішою головою. Верхня сторона тіла у тих і інших коричневого кольору з різними відтінками і малюнком у вигляді рисок або смуг, що проходять уздовж спини.Її ареал охоплює величезну територію майже всієї лісової зони Євразії від Піренеїв, Ірландії й Англії на заході до Колими, Сахаліну й Шантарских островів на сході. У Європі північна границя ареалу доходить до меж континенту, а починаючи з устя Обі спускається до півдня до 63-65° с. ш. Питання про наявність цієї ящірки в околицях Харкова, на що вказували деякі автори [2 ], залишається поки що відкритим, оскільки новіших даних про знахідки там живородної ящірки нема. Область Київського плато Дніпровсько-Дністровської лісостепової провінції припадає на зону острівного розселення ареалу живородної ящірки де за природними обставинами мало сприятливих для неї біотопів.На більшій частині свого великого ареалу живородна ящірка дотримується вологих місцеперебувань, зустрічаючись на залісених ділянках боліт, торфовищах, що заростають вирубках, лісових узліссях і просіках, у листяних і хвойних лісорозсадниках, на, зарослою чагарниковою рослинністю, берегах струмків і каналів й у тому подібних місцях. На півночі Сибіру ця ящірка місцями заходить у тундру, де, як і всюди в болотистих місцевостях, нерідко зустрічається на оточених водою невеликих купинах. На лісових вирубках й узліссях ящірки більше всього поселяються в окремих пнях, повалених деревах, у кущах і між коріннями дерев. Власних нір вони не риють і використають для житла нори гризунів або простори під відсталою корою на пнях і сухих деревах; у горах ховаються під каменями. Тварина, що звикла до вологих місць, живородна ящірка добре плаває, може бігати по дну водойм і навіть закопуватися у мул.Температура підтримується за допомогою термошнура, термоковрика, термокамня або за допомогою локального, направленого вниз підігрівання (лампа розжарювання, дзеркальна лампа). Під точкою обігріву встановлюють корч, поличку-етажерку, або камяну гору, щоб ящірки могли добре прогріватися, вибираючи при цьому потрібну ним температуру. У тераріумі необхідно встановити невелику водоймище-напувалку, ящірки уміють і люблять плавати. Можна встановити кювети з сфагнумом і укриттями над ним, а можна просто розподілити сфагнум по тераріуму, поверх ґрунту. Раз на день тераріум слід обприскувати теплою водою, сфагнум постійно підтримувати вологим.Навесні живородна ящірка пробуджується від сплячки досить рано, коли в лісі зберігаються ще окремі плями снігу, але сонце вже почало пригрівати. На відміну від ряду інших наших ящірок вона нерідко буває активна в прохолодні, похмурі дні, не ховаючись у притулки навіть під час короткочасних літніх дощів. На лісових вирубках й узліссях окремі дерева суцільно обростають у підстави високими травами, і ящірки, що оселилися тут, піднімаються на 1-2 м нагору по стовбурі, де полюють за комахами. В жовтні, коли починаються приморозки, ящірки ховаються на зимівлю. На Крайній Півночі живородні ящірки йдуть на зимівлю вже наприкінці серпня, у середніх широтах - наприкінці вересня - листопаді, а на Атлантичному узбережжі в Іспанії бувають активні протягом всієї зими.Склад живлення має деяку залежність від біотопів, більше на рівні кількісних співвідношень. Раціон ящірки живородної складається з павуків, жуків, мурах, цикадок, гусені, метеликів, двокрилих, прямокрилих, багатоніжок, молюсків та червів.Зясовано, що незважаючи на заселення однакових біотопів, угруповання прудкої та зеленої ящірок розміщуються там, як правило, по різних стаціях, що дозволяє цим близьким не тільки в таксономічному, але й в екологічному відношенні видам співіснувати на одних і тих самих територіях. Угруповання прудкої та живородної ящірок у межах лучних біотопів заплави Дніпра мають різні за щільністю рослинного покриву та вологістю стації, що зменшує витрати на недоцільну конкуренцію. Просторова структура популяцій досліджених видів виражена у декількох формах поселень,
План
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ І. МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ZOOTOCA VIVIPARA
1.1 Фолідоз
1.2 Забарвлення
РОЗДІЛ ІІ. РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ZOOTOCA VIVIPARA
2.1 Ареал
2.2 Місце існування
2.3 Утримання тераріумах
РОЗДІЛ ІІІ. БІОЛОГІЯ ЖИВОРОДНОЇ ЯЩІРКИ ZOOTOCA VIVIPARA
3.1 Біологічні цикли
3.2 Живлення
РОЗДІЛ IV. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОПУЛЯЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ БЛИЗЬКИХ ВИДІВ