Процес становлення категорії "життя" в історії філософської думки. Різні концепції щодо походження життя, їх життєздатність та відповідність реальності. Сутність генетичної обумовленості та субординації як загальних закономірностей розвитку форм життя.
Аннотация к работе
По мірі того, як окрема людина проходить у своєму житті певні вікові стадії - дитинство, юність, зрілість - та наближається до похилого віку, вона все частіше починає замислюватися над проблемами життя та смерті, смислу та цілі життя, його сутності тощо. Таким чином, соціально-філософський аналіз проблеми цілісності життя може стати тією теоретико-методологічною базою, тим ідеологічним підгрунтям, на якому буде побудовано міждисциплінарна вітацентристська парадигма сучасного наукового знання. Соціально-філософський аналіз життя як цілісності актуальний і в практичному відношенні, тому що він дає змогу виявити соціальні детермінанти оптимізації життєдіяльності, важливі як для відповідних управлінських рішень на рівні нашого суспільства, так і на світовому рівні. Мета дисертаційного дослідження полягає в здійсненні соціально-філософського аналізу життя на основі виявлення загальних закономірностей розвитку його форм, розгляду різних аспектів життя та представлення цього феномена в цілісності та єдності. Третій етап, що хронологічно починається з середини ХХ століття та продовжується до цього часу, характеризується усвідомленням категоріальної цілісності життя, а тому поняття про нього є не "абстрактним началом", а "закінченням" філософських систем. уточнено існуюче визначення поняття життя внесенням до його змісту соціальних аспектів: життя - соціально-філософська категорія для визначення обєктивних специфічних засобів існування відкритих білкових систем на Землі, здатних до самовідтворення, асиміляції та дисиміляції, зростання та розвитку, саморегуляції, що мають спадковість і мінливість, дискретність і цілісність, подразливість і ритмічність при обовязковій в умовах нашої планети єдності складу біогенних речовин живих організмів, які відрізняються наявністю необмежених можливостей до саморозвитку, аж до виникнення мислячих форм, здатних усвідомлювати самих себе та необхідність збереження зазначеного цією категорією феномена як вищої цінності;У "Вступі" міститься обґрунтування актуальності теми дисертаційного дослідження, аналіз стану наукової розробки проблеми, формулюється мета і завдання, визначається обєкт і предмет дослідження, розкривається наукова новизна роботи, теоретичне і практичне значення дисертації.Цьому сприяли такі обєктивні чинники, як: відкриття останнього із відомих в наш час "світів" живого - світа вірусів, в результаті чого наше уявлення про живе доповнилося до цілісності, так би мовити, в морфологічному плані; відкриття гена, що обумовило дослідження наскрізних властивостей всього живого та пошук закономірностей розвитку окремих форм та рівнів живого; глобалізація суспільного життя, яка веде до перетворення людства в єдиний планетарний організм, що сприяє усвідомленню єдності і цілісності життя як такого; опанування ядерної енергії, що створює можливість знищення всього живого на планеті; погіршення екологічної ситуації. На відміну від попереднього другого етапу, де життя розглядалося як певне абстрактне начало, яке давало старт науковому та філософському аналізу феномену, що позначався цією категорією, життя розглядається як результат теоретичного синтезу досягнень різних галузей науки. Виходячи з цього дисертант вважає за можливість розглядати життя як соціально-філософську категорія для визначення обєктивних специфічних засобів існування відкритих білкових систем на Землі, здатних до самовідтворення, асиміляції та дисиміляції, зростання та розвитку, саморегуляції, що мають спадковість і мінливість, дискретність і цілісність, подразливість і ритмічність при обовязковій в умовах нашої планети єдності складу біогенних речовин живих організмів, які відрізняються наявністю необмежених можливостей до саморозвитку, аж до виникнення мислячих форм, здатних усвідомлювати самих себе та необхідність збереження зазначеного цією категорією феномена як вищої цінності. Вказуючи на те, що життя це перш за все існування відкритих білкових систем, здатних до самовідтворення, асиміляції та дисиміляції, зростання та розвитку, саморегуляції тощо, дефініція відбиває сутність позначеного нею феномена. Тим самим, по-перше, акцентується увага на життєдіяльності (на відміну від життя життєдіяльність притаманна лише людині), по-друге, виокремлюються лише соціальні детермінанти, як найбільш важливі чинники, що обумовлюють процес оптимізації життя.