Біографія Олександра Сергійовича Пушкіна - російського поета, драматурга та прозаїка, реформатора і творця сучасної російської літературної мови, автора критичних та історичних творів. Українські видання Пушкіна: драматичні твори, лірика, романи.
Аннотация к работе
Належить до найвизначніших російських письменників, його тексти розглядаються як найпрестижніший зразок російської літератури, подібно текстам Данте в Італії чи Ґете у Німеччині.ПОХОДЖЕННЯПУШКІН походив з розгалуженого нетитулованого дворянського роду, що брав початок за генеалогічною легендою від Радши, сучасника Олександра Невського.Літні місяці 1805-1810 майбутній поет зазвичай проводив у своєї бабусі по матері, Марії Олексіївни Ганібал (1745-1818, уродженої Пушкіної, з іншої гілки роду), у підмосковному селі Захарово поблизу Звенигорода. У метричній книзі церкви Богоявлення в Єлохові (зараз на її місці знаходиться Богоявленський собор в Єлохові) серед інших, є такий запис: "27 травня.Тут юний поет пережив події Франко-російської війни 1812 року. Тут вперше відкрився і був високо оцінений його поетичний дар. Спогади про роки, проведені в Ліцеї, про ліцейське братерство, назавжди залишилися в душі поета. У ліцейський період Пушкіним було створено багато віршованих творів. "Спогади в Царському Селі" (1814), що заслужили схвалення Державіна, - на початку 1815 Пушкін читав вірш в його присутності, присвячено подіям Франко-російської війни 1812.Він стає постійним відвідувачем театру, бере участь у засіданнях "Арзамаса", в 1819 вступає в члени літературно-театрального співтовариства "Зелена лампа", яким керує Союз благоденства.У 1830 повторне його сватання до Наталії Миколаївни Гончарової, було прийняте, і восени він відправляється в нижньогородський маєток свого батька в Болдіно для вступу у володіння прилеглого села Кистенево, подарованого батьком до весілля. Холерні карантини затримали поета на три місяці, і цій порі судилося стати знаменитою Болдінською осінню, найвищою точкою пушкінської творчості, коли з-під його пера вилилася ціла бібліотека творів: "Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна" ("Повісті Бєлкіна", "Досвід драматичних вивчень" ("Маленькі трагедії"), останні глави "Євгенія Онєгіна", "Будиночок в Коломні", "Історія села Горюхіна", "Казка про попа і про працівника його Балду", кілька начерків критичних статей та близько 30 віршів. Одне з них - "Румяний критик мій …" перегукується з "Історією села Горюхіна" і настільки далеко від ідеалізації сільської дійсності, що було вперше опубліковано лише в посмертному зібранні творів під зміненою назвою ("Каприз"). Зменшена факсиміле рукопису Пушкіна (проза) В цей же час Пушкін брав активну участь у виданні "Літературної газети" (газета виходила з 1 січня 1830 по 30 червня 1831 р.) свого друга видавця А. А. Дельвіга. Пушкін, ніколи не будучи ворогом будь-якого народу, який товаришував з Міцкевичем, тим не менш не міг змиритися з претензіями повсталих на приєднання до Польщі литовських, українських і білоруських земель.У листопаді 1836 року виник конфлікт поета з поручиком Геккереном (Дантесом). Сварка, причиною якої ображено честь Пушкіна, привела до дуелі. На лист Пушкіна барону Геккерену від 26 січня 1837барон ДАРШІАК приніс Пушкіну відповідь. Пушкін її не читав, але виклик прийняв, який був йому зроблений бароном Геккереном від імені сина.Дружина поета, Наталія Гончарова, була правнучкою знаменитого українського гетьмана Петра Дорошенка.[5] Письменник відвідував Ярополець і могилу гетьмана у 1833. Після цього у листі до дружини він писав: "…Наутро в сопровождении Семена Федоровича ходил на поклонение прапрадедушки Дорошенко. Перебування під час заслання в 1820-1824 в Катеринославі та Одесі, відвідування Києва, Камянки біля Білої Церкви, помістя Родзянків на Полтавщині, Бовтишки на Кіровоградщині) познайомило Пушкіна з українським національним життям і природою України. Рилєєва, щоб останній переробив свою поему "Войнаровський" в російському націоналістичному дусі[Джерело?], в цьому ж напрямку писав Пушкін свої нотатки "Історія Петра", де тенденційно висвітлено шведсько-російсько-українську війну 1708-1709[Джерело?]. Поему "Полтава"[7], високо оцінену Миколою І, Пушкін написав у напрямку здійснення планів, навіяних йому царем, а також для демонстрації своєї відданості офіційній ідеології у звязку зі слідством проти нього[Джерело?].У ліцейський період Пушкіним було створено багато віршованих творів. З Ліцею Пушкін був випущений в червні 1817 в чині колезького секретаря (10-го класу, по табелі про ранги) та визначено в Колегію закордонних справ.
План
План
Вступ
1. Біографія
1.1 Походження
1.2 Дитинство
1.3 Юність
1.4 Молодість
1.5 Болдіно
1.6 Петербург 1831-1833
1.7 Петербург 1833-1835
1.8 Загибель
2. Пушкін і Україна
2.. Українські видання Пушкіна
Висновки
Список використаної літератури пушкін поет український драматичний
Вывод
Шість років Пушкін провів у Царськосільському ліцеї, відкритому 19 жовтня 1811. У ліцейський період Пушкіним було створено багато віршованих творів. Його надихали французькі поети XVII-XVIII століть, з творчістю яких він познайомився в дитинстві, читаючи книги з бібліотеки батька. Улюбленими авторами молодого Пушкіна були Вольтер і Еваріст де Парні. З Ліцею Пушкін був випущений в червні 1817 в чині колезького секретаря (10-го класу, по табелі про ранги) та визначено в Колегію закордонних справ. 19 травня 1832 року народжується перша дитина, донька Марія.
Серед дітей Пушкіна тільки двоє залишили нащадків - Олександр і Наталія. Нащадки поета живуть зараз в Англії, Німеччині, Бельгії, близько пятдесяти з них мешкають в Росії, в тому числі Тетяна Іванівна Лукаш, прабабуся якої (онука Пушкіна) була одружена з внучатим племінником Гоголя.
Список литературы
1. Серед нащадків Пушкіна немає жодного поета http://podrobnosti.ua/530814-sered-naschadkv-pushkna-nema-zhodnogo-poeta.html