Життєвий шлях О. Довженка. Вивчення особливостей образотворчого мистецтва. Кінокартина "Земля" та здобуття світової слави. Переїзд Довженка до Москви та робота на Мосфільмі. Літературна спадщина Довженка та "Зачарована Десна" як шедевр його творчості.
Аннотация к работе
Він - режисер-новатор який відкрив нові шляхи в світовому кіномистецтві. Він сценарист, який створив новий літературний жанр - кіноповість.Довженко перейшов на вчительську роботу до Києва і вступив на економічний факультет Комерційного інституту, був головою громади інституту. Олександр Довженко в 1921 р. працював завідуючим загальним відділом при українському посольстві у Варшаві. Олександр Довженко зняв картину «Земля», яка вивела українське мистецтво на широкі міжнародні обшири й принесла митцю світову славу. Цей твір був Сталіним заборонений, а Довженку не було дозволено повертатись в Україну. За «ідеологічно правильний» фільм «Мічурін» митець у 1949 р. одержав Державну премію, яка означала офіційну його реабілітацію після «України в огні»[5, 63].Активна мистецька настроєність на сучасність і її проблеми, органічний історизм образного мислення, принципи творення глибоко народних, національно своєрідних характерів, поєднання високого романтичного злету думки з проникливим аналізом реальної дійсності, переосмислення поетики народної творчості, вільне застосування гіперболізму, гротеску, символіки - ці й багато інших рис Довженкової творчості істотно збагачували пошуки української прози. Митця порівнювали з Гомером, Шекспіром, Рабле, Гофманом, Бальзаком, Бетховеном, Брехтом.
План
Зміст
1. Вступ
2. Життя і творчість Олександра Довженка
3. Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Активна мистецька настроєність на сучасність і її проблеми, органічний історизм образного мислення, принципи творення глибоко народних, національно своєрідних характерів, поєднання високого романтичного злету думки з проникливим аналізом реальної дійсності, переосмислення поетики народної творчості, вільне застосування гіперболізму, гротеску, символіки - ці й багато інших рис Довженкової творчості істотно збагачували пошуки української прози. Його називали поетом і водночас політиком кіно. Митця порівнювали з Гомером, Шекспіром, Рабле, Гофманом, Бальзаком, Бетховеном, Брехтом. А сам Довженко казав, що свої картини «писав з гарячою любовю, щиро. Вони складали найголовніший смисл мого життя». Система, використовуючи цю «гарячу любов», не тільки підносила митця, а й ламала його. Як один зі знаків тої боротьби Довженка за свою духовну свободу залишився запис в його щоденнику: «Товаришу мій Сталін, коли б Ви були навіть богом, я й тоді не повірив би Вам, що я націоналіст, якого треба плямувати й тримати в чорному тілі. Коли немає ненависті принципової, і зневаги нема, і недоброзичливості ні до одного народу в світі, ні до його долі, ні до його щастя, ні гідності чи добробуту,- невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм в непотуранні глупоті людей чиновних, холодних діляг, чи в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?..»[1, 67].
Список литературы
1. О. Довженко. Господи, пошли мені сили: Щоденник, кіноповість, оповідання, фольклорні записи, листи, документи. - 1994.
2. Кошелівець І. Про затемнені місця з біографії О. Довженка // Дніпро. - 1994. - № 9-10.
3. Лавріненко Ю. Олександр Довженко // Українське слово. Т. 2. - К., 1994.
4. Семенчук I.P. Життєпис Олександра Довженка. - К., 1991.
5. Дончик В. Олександр Довженко // Історія української літератури XX ст.: У 2 кн. Кн, 1/ За ред. В.Г. Дончика. - К., 1994.
6. Корогодський Р. Довженко в полоні. Розвідки та есе про майстра. - К., 2000.