Життєпис А.Ю. Боголюбського та його вихід на політичну арену. Боголюбський як основоположник майбутньої Московської держави. Князь і християнин в одній особі. Смерть Боголюбського та його канонізація Російською Православною церквою близько 1702 р.
Аннотация к работе
Народився у Суздалі, син Юрія Долгорукого та половецької князівни дочки половецького хана Аепи Осеневича.Під час війни за Київ між Юрієм Долгоруким і його небожем Ізяславом Мстиславичем 1148-51 Андрій Боголюбський підтримував батька. 1149 Андрій Боголюбський одержав від батька Вишгород, а 1150, замість нього, Туров, Пінськ, Дорогобуж і Пересопницю, але 1151 до Києва повернувся Ізяслав, і Андрій Боголюбський втратив ці володіння. Після смерті батька 1157 Андрій Боголюбський витіснив із Ростова і Суздаля своїх молодших братів Михалка і Всеволода і обєднав під своєю рукою північні землі, ставши великим князем Владимиро-Суздальського князівства. Своєю столицею він зробив місто Владимир, яке укріпив і прикрасив, збудувавши новий дитинець, головні ворота якого були зведені за зразком київських Золотих воріт і одержали ту саму назву, а також величний Успенський собор. Давне суперництво Андрія з київськими князями досягло апогею коли у Києві було обрано князем Мстислава Ізяславича, давнього ворога його батька.На той час всі воювали проти всіх, князь Андрій обєднав у собі риси князя-багатиря і князя-християнина, на яких наполягав його дід Володимир Мономах. На той час всі воювали проти всіх, князь Андрій обєднав у собі риси князя-багатиря і князя-християнина, на яких наполягав його дід Володимир Мономах. У 1149 році Юрій Довгорукий заволодів Києвом, його син Андрій отримав Вишгород, а великий князь Київський Ізяслав Мстиславович прийшов до Володимира-Волинського, де княжив його син Ярослав, покликавши поляків і угорців, вирішив іти проти Юрія Довгорукого. Але тільки Ізяслав і Ярослав розпустили свої війська, як Юрій, не зважаючи на переконання свого сина - Андрія Вишгородського і брата, князя Вячеслава, пішов знову на Ярослава. І ось ламається у нього спис, кінь двічі пробитий ворожими списами, стікає кровю, один німець уже був підняв рогатину, щоб убити князя, який у цей час подумав : “моя смерть, така, як і князя Ізяслава Ярославовича» і встиг звернутися до великомученика Феодора, котрого був день памяті; вихопив меч і зумів себе захистити, проткнувши ворога, готового проколоти йому груди.Поразка 1173 і конфлікт з видними боярами викликали змову проти Андрія Боголюбського, в результаті якого він в ніч з 28 на 29 червня 1174 р. був убитий. Легенда свідчить, що змовники (бояри Кучковічі) спочатку спустилися у винні погреби, там вжили спиртного, потім підійшли до спальні князя. Двері він не відімкнув і кинувся до меча, але меч святого Бориса, постійно висів над князівської постіллю, був попередньо викрадений ключником Анбалу. Виламавши двері, змовники кинулися на князя. За легендою, ховати князя залишився лише його придворний, киянин Кузьмище Киянин.
План
Зміст
1. Життєпис
2. Вихід на політичну арену
3. Князь і християнин
4. Смерть і канонізація
Література
1.
Список литературы
1. Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. - 2-ге вид. - К., 1974-1985.
2. Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України.